«Люстрація» по-китайськи

Говорячи про боротьбу з корупцією, українці нині нерідко ставлять собі за приклад Китай: мовляв, там одного чиновника розстріляють на стадіоні — і після цього ніхто вже не наважується красти. Втім чи здатна комуністична влада насправді контролювати та карати сама себе у країні, де відсутня опозиція, всіляко придушуються основні права і свободи людей? Чи, може, під виглядом боротьби з корупцією реалізовуються зовсім інші плани?

Зачистка «тигрів»

За останні декілька років піднято чимало гучних справ проти вищих посадовців Комуністичної партії Китаю з обвинуваченнями в корупції. Така собі «люстрація» по-китайськи. І справді, основною складовою своєї політики китайський лідер Сі Цзіньпін зробив кампанію з боротьби з корупцією. Він оголосив її питанням «життя або смерті» для себе. Зосередився на «мухах» та «тиграх», тобто корумпованих чиновниках низької та високої ланки. Згідно з повідомленнями китайської державної агенції новин «Сіньхуа», в жовтні було затримано 55 високопосадовців за відповідними обвинуваченнями.

Члена Політбюро ЦК КПК Бо Сілая посадили у в’язницю в квітні 2013 року, звинувативши його в порушенні дисципліни та перевищенні влади. Інший член постійного комітету політбюро партії — Чжоу Юнкан, який є родичем Цзян Цземіня (попереднього керівника компартії) і його близьким соратником, перебуває під домашнім арештом у зв’язку зі слідством — незабаром його судитимуть. Цей чиновник очолював політико-юридичну комісію, яка з 1999 року стала другим центром впливу в партії. Їй підпорядковуються суди, прокуратура, внутрішні сили безпеки і в’язниці.

Колишнього віце-губернатора провінції Сичуань Го Юнсяна заарештували в червні 2013 року за «серйозні дисциплінарні порушення». Ще однією мішенню став Цзен Цинхун, колишній заступник голови Китайської Народної Республіки і впливовий ветеран компартії. Усі ці чиновники належать до групи колишнього генсека КПК Цзян Цземіня. Він, розставивши у свій час «своїх» людей у вищих ешелонах влади, донині продовжує контролювати багато сфер у КНР, починаючи від силовиків, судів, карального апарату і закінчуючи відділом пропаганди.

Не важко зрозуміти, що у КНР корумповані фактично всі чиновники, тому такі звинувачення можливо висунути проти майже кожного посадовця. Тим часом розрекламоване вибіркове покарання стає чудовим інструментом для ліквідації політичних супротивників, адже усуває чиновників, пов’язаних із Цзян Цземінем. Однак колишній генсек КПК не має наміру так просто віддавати кермо правління. Бо втрата влади може закінчитися для нього судовою тяганиною за звинуваченням не тільки в корупції, а й у більш тяжких злочинах.

Історія вбивств Цзяна

Цзян Цземінь прийшов до влади, підтримавши попереднього голову КПК Ден Сяопіна в його рішенні жорстоко розігнати студентські протести на площі Тяньаньмень у Пекіні в 1989 році. Оскільки Цзян був утягнений у цю криваву бійню, для Дена він став надійним тилом і наступником. Це означало, що, очоливши державу, Цзян не притягне до відповідальності Ден Сяопіна.

Ця кривава кампанія з придушення студентських повстань дозволяє зрозуміти жорстокість, з якою китайська влада позбувалась інакодумців. Серед методів репресій: наклепи та доноси, незаконні арешти й тортури. За всі роки з моменту приходу КПК до влади у різноманітних «чистках» загинуло понад 80 мільйонів китайців.

Сутність великомасштабних кампаній iз геноциду, що здійснювалися компартією Китаю, полягає у знищенні совісті та незалежного мислення людей, щоб уможливити якомога повніший контроль над масами і забезпечити утримання влади комуністичної партії.

Наступною мішенню Цзяна став Фалуньгун. Колишній генсек розгорнув кампанію з винищення прихильників цієї духовно-оздоровчої практики у 1999 році — у зв’язку з величезною популярністю вчення в суспільстві, що є неприйнятним для тоталітарного уряду. Ці переслідування є найбільш тяжкою та систематизованою кампанією репресій в історії КПК, яка триває й досі. Китайські комуністи також переслідують християн, тибетців та уйгурів. Відомо, що партійні лідери дійшли до того, що не тільки використовували прибічників Фалуньгун як безкоштовну робочу силу в «трудових» таборах, а й призвичаїлися продавати їхні органи для проведення операцій з трансплантації.

Цзян просував по владних щаблях тих своїх прибічників, хто підтримував його репресивну політику, таким чином забезпечуючи собі безкарність за злочини. Сьогодні ж велика кількість цих людей перебуває під слідством за звинуваченнями у корупції.

Наразі Цзян Цземінь розуміє: якщо він повністю втратить владу в партії через усунення своїх представників, то може понести покарання за скоєні злочини. Отже, колишньому лідерові країни і його кліці нічого не залишається, як боротися за владу всіма засобами. На Цзяна і його прибічників уже подано понад 20 судових позовів по всьому світу — за звинуваченнями у злочинах проти людяності.

А нещодавні повідомлення ЗМІ підтверджують, що у Цзяна є всі підстави до занепокоєння, адже Сі Цзіньпін розпочав антикорупційні розслідування у самому серці фракції Цзяна — Шанхаї, де він зараз і перебуває.

Аналітики ж стверджують, що насправді під виглядом боротьби з корупцією у КНР відбувається запекла внутріпартійна боротьба та зачистка неугодних чиновників, наслідки якої можуть бути непередбачуваними.

Для самого Сі зараз стоїть неабиякий виклик. Звісно, він хоче усунути від влади всіх прибічників Цзяна включно з ним самим, адже ці люди становлять конкуренцію для групи нинішнього генсека КПК, гальмують процес реформ та через свою репресивну політику створюють негативний міжнародний імідж для китайської влади. Але, схоже, Сі не може звинуватити їх у найтяжчому їхньому злочині — переслідуванні мільйонів прибічників Фалуньгун, адже в такому випадку треба буде пояснити своєму народу та й усій світовій спільноті, за що китайська влада вбила десятки тисяч невинних людей. Безумовно, це спровокує хвилю засудження дій компартії та ще більше похитне й так нестабільний фундамент КПК. Схоже, що Сі обрав для себе шлях поступового усунення конкурентів, звинувачуючи їх просто у корупції. Отже, в політичному житті Китаю фактично нічого не змінюється — люди продовжують жити під гнітом компартії.

Хвиля виходу з КПК

Крім внутріпартійної боротьби на вищому рівні фундамент КПК розхитують і рядові китайці. На сьогодні понад 180 мільйонів осіб вийшли з компартії, а також з її молодіжних організацій. Ця хвиля почалася в Китаї в 2004 році, коли міжнародне видання Epoch Times опублікувало серію редакційних статей під назвою «Дев’ять коментарів про комуністичну партію». Згідно з ними, історія компартії заснована на тиранії, вбивствах і обмані, а сама партія порівнюється з культом.

Після цього Китай накрила хвиля масових зречень від комуністичної ідеології. Кожен день на спеціальному сайті цього руху (tuidang.org) публікують свої заяви від 40 до 100 тисяч китайців. Крім цього, у Китаї можна побачити грошові купюри як із закликами виходити з КПК, так і з особистими заявами про зречення від комуністичної ідеології. Подібні написи китайці пишуть на парканах і стінах будинків.

Колишній радник Володимира Путіна, президент Інституту економічного аналізу Андрій Ілларіонов в інтерв’ю на радіо «Ехо Москви» назвав вихід більш ніж 100 мільйонів людей iз комуністичної партії Китаю і пов’язаних з нею організацій однією з трьох головних подій 2011 року.

Виклики для Сі

Щорічно в Китаї відбувається близько 200 тисяч протестів, більшість з яких жорстоко придушує поліція. При цьому правозахисна організація Chinese Human Rights Defenders назвала минулий рік найгіршим у сфері прав людини на відтинку від 2008 року.

За даними правозахисників, серед основних методів придушення діяльності членів громадянського суспільства: новий закон про «чутки», що обмежує права блогерів і дозволяє переслідувати за висловлювання у ЗМІ та iнтернеті. У минулому році було затримано найбільшу кількість активістів на відтинку з 1999 року (в цілому — понад 220, з них десятки офіційно заарештовані та чекають суду). У порівнянні з 2012 роком кількість випадків, коли активісти просто зникали, потроїлася.

Сьогодні одним iз найбільших викликів для КПК є багатотисячний протестний рух у Гонконзі, жителям якого нещодавно відмовили у виборчому праві. Причетний до цього Чжан Дэцзянь (з табору Цзяна), член політбюро, який курує Гонконг.

Наразі перед Сі Цзіньпінем усе гостріше постає дилема: дозволити політичні послаблення і повністю вигнати з владних кіл представників клану Цзяна, або продовжувати репресивну тактику своїх попередників, викликаючи все більше невдоволення не тільки в китайців, а й у світової громадськості. Чи скористається Сі Цзіньпін унікальною можливістю для свого народу, буде видно на прикладі того, яку долю він обере для свого попередника.

Важливо, аби й в Україні, говорячи про боротьбу з корупцією та люстрацію, влада змогла по-справжньому очистити себе, а не використовувати ці поняття задля розправи над опонентами.