Вкрав, продав — і в Росію

09.12.2014
Вкрав, продав — і в Росію

Малюнок Володимира СОЛОНЬКА

Чотири мільйони триста тисяч гривень бюджетних коштів, призначених на грошове забезпечення військовослужбовців, зникли із рахунків однієї з військових частин, що розташовані на Сумщині. Це встановила перевірка, що почалася ніби з буденного факту: начальник фінансової служби підрозділу не вийшов із відпустки. З цього приводу командир частини звернувся до військового прокурора гарнізону. І виявилося, що офіцер зник не з порожніми руками.

 

Слідство встановило: начальник фінансової служби підробив підпис командира частини і надав до органів державного казначейства фінансово-платіжні документи, на підставі яких кошти військових перемістилися на рахунки одного з банків. З них — на карткові рахунки підозрюваного та інших осіб. Сам крадій буцімто вже перетнув кордон із Росією, де мешкають його рідні, й шукай вiтра в полi...

Підозрюваного оголосили в розшук. Йому інкримінують заволодіння військовим майном зі зловживанням службовим становищем, що завдало суттєвої шкоди, та службову підробку, за що Кримінальним кодексом передбачено позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років, повідомляє прес-служба Генпрокуратури.

А як мав би каратися такий злочин за законами воєнного часу? Таке запитання все частіше лунає від людей, які не можуть зрозуміти, як у таку скрутну для держави годину продовжують процвітати корупція та злодійство. І чому ці злочини на тлі реальної війни не вважаються державною зрадою і не караються за найвищою мірою?

До речі, подібні запитання ще за кілька днів до офіційного відкриття кримінального провадження ставив волонтер Сергій Супрун, який написав на власній сторінці у Фейсбуці: «Квірель Андрій Олександрович, майор ЗСУ, начальник фінчастини 91-го інженерно-саперного полку. Уродженець м. Охтирка. Ця мерзота вкрала 4500000 грн. із полкової каси — зарплатню воїнів, включаючи «кіборгів» iз Донецького аеропорту. За деякими даними цей покидьок перебуває в м. Києві. Риторичне запитання до військової контррозвідки, прокуратури, СБУ, командування частини. Квірель, мати якого перебуває в Москві, продає квартиру в м. Охтирка, автівку, з 11.11.14 не з’являється на роботі. Навіть 18.11.14 — і ні в кого не виникає цікавості. Новина широко розповсюджується в народі. А де ж новини у ЗМІ? Що це?... Злочинна недбалість, зговір? Чи, може, я агент Кремля, який сіє паніку?».

Запитання логічні. Як пояснив «УМ» колишній оперативний співробітник правоохоронних органів, невмотивовано швидкий розпродаж майна та особистих речей є першою очевидною ознакою підготовки до злочину, що базується на державній зраді. Чи міг майор у Охтирці продавати своє майно непомітно? Чи не могли відповідні служби зреагувати на чутки та подібні повідомлення у соцмережах, аби влаштувати перевірку підозрюваного, поки він був iще на території України? Якщо все так, як пише волонтер, то відсутність реагування на подібні речі виглядає також підозріло.

Може, у наших правоохоронців стиль такий: оголошувати в розшук осіб, яких уже ніяк не можливо затримати на власній території, а потім нарікати на те, що їх не дістати? Наживатися на війні й особливо — на тих, хто воює на передовій, виглядає не просто аморальним, це взагалі за межею людяності. Проте повідомлень про подібні випадки не стає менше.

  • «Термінатор» згадав усе

    Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>

  • Кримінальний талант

    Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>

  • Шанс для невинних

    Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>

  • «Хорте», тримайся!

    Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>