Без вини винні

Три доби знадобилося батькам та дружинам бійців 51-ї бригади, яких три місяці утримують у Запоріжжі за обвинуваченням у дезертирстві, щоб зустрітися з Генеральним прокурором України Віталієм Яремою та отримати обіцянку посприяти у вирішенні цього питання. До прокурора їх запросили лише через дві години після того, як у середу пізно ввечері 12 родичів бійців оголосили безтермінове голодування. Спочатку в глибини Генеральної прокуратури пропустили лише «протестувальників», без адвокатів та громадських активістів, які весь цей час підтримували їх. Офіційний же адвокат у цій справі Анатолій Башовка поспілкувався з прокурором лише вчора зранку і приніс запевнення, що справу переглядатимуть, а бійцям до остаточного вирішення справи нададуть відпустку додому.

Про справу бійців 51-ї ОМРБ, які першими спробували вийти з-під Савур-Могили через територію Росії, «УМ» писала неодноразово. 40 бійців бригади, які відмовилися перейти на бік Росії і повернулися додому, досі залишаються у Запоріжжі. За словами родичів, за весь цей час хлопці так і не приступили до виконання службових обов’язків. Натомість, щоб закрити справу, їх змушують визнати свою вину і погодитися на 3 роки умовного терміну покарання, що позбавляє їх права претендувати на статус учасника АТО. Кілька бійців уже пішли на це, і їх відпустили додому. Однак інші не хочуть іти проти своєї совісті, хоча це й дається нелегко. «Їх постійно викликають у прокуратуру, тиснуть на них. Хлопці кажуть, що ще трохи, і хтось не витримає і накладе на себе руки. Кілька адвокатів теж уже почали тиснути, дзвонити батькам і погрожувати, щоб умовили підписати цю угоду», — розповіла «УМ» мама одного з бійців Юлія Вєбнєва із Кременця, що на Тернопільщині.

Останньою краплею, яка спровокувала «похід на Київ», стало повідомлення, що справу збираються передати до «місця здійснення злочину», тобто... в Луганську область. «Їм почали погрожувати вивезти у Свердловський районний суд Луганської області. Це місто від початку перебуває під контролем бойовиків. І прокурор Ільєв в обличчя каже бійцям: якщо ми поїдемо в суд, то живими ви звідти не повернетеся», — підтвердив «УМ» інформацію і громадський активіст Олександр Оленченко, який надає родичам бійців юридичні консультації.

Батьки теж не розуміють, у чому вина їхніх дітей. «Мій чоловік — корінний росіянин, у нас у Росії є родичі. Їм казали: «Ми даємо вам зелений коридор, можете виїхати в Росію, прийняти громадянство, вивезти родини, ми вас усім забезпечимо». Але наші діти сказали «Ні, ми повертаємося». І їх після цього називають зрадниками. Нам кажуть, що всі алкоголіки, не здатні воювати. Але всі ці хлопці — непитущі, у них завжди була зразкова поведінка», — обурюється пані Юлія. Усі батьки переконані, що все, що відбувається з 51-ю бригадою, — наслідки конфлікту, який виник між генералом Пушняковим ще після розстрілу бійців бригади під Волновахою. А простіше — спроба приховати бездарне керівництво, оскільки документальних підтверджень наказів командування практично не існує. За словами матерів, із 4800 тисяч бійців 51-ї ОМРБ нині вони розшукали не більше тисячі. Все це можна було б списати на батьківські емоції, якби не один факт: за тиждень після виходу хлопців із 51-ї у таку ж ситуацію потрапили і більше 400 бійців із 79-ї та 72-ї бригад. Але про ту історію всі вже давно забули і жодних обвинувачень хлопцям не висунуто.

А от у справі 51-ї, схоже, рано ставити крапку. Попри те, що батьки повернулися додому, отримавши запевнення, що діти скоро будуть удома, за це ще треба буде теж повоювати. Як повідомили «УМ» запорізькі активісти, які теж підтримують хлопців, командування військової частини відмовилося прийняти у них рапорти на відпустку, посилаючись на відсутність розпорядження з боку прокуратури. І батьки, і адвокати написали скарги і чекають вирішення питання протягом трьох днів. Тож війна за справедливість триває. Поки що — паперова.