Віршами українського патріота зі США зачитувались узимку на Майдані, а тепер світ побачила його поетична збірка «Вставай, Україно!».
Три роки тому колоритна Жмеринка збагатилася ще на одного мешканця. Саме це затишне містечко облюбував собі для прожиття сімдесятирічний громадянин США Уолтер Орр Скотт. У той час, коли значна частина українців намагається перебратися до більш ситих і стабільних країн, американець настільки захопився Україною, що жадає тут i померти. А ще — українська земля надихнула його на творчість, і він почав писати вірші, присвячуючи їх, звісно, Україні. На початку жовтня у Жмеринці відбулася презентація його книги «Вставай, Україно!» .
Жмеринчани, що знайомі з паном Скоттом, стверджують, що таких патріотів, як він, ще треба пошукати серед українців. Місцева газета охрестила його «американцем по паспорту і українцем душею», а сам він iз помітним акцентом гордо називає себе «бандерівець». Колишній офіцер Служби охорони здоров’я Сполучених Штатів Америки до переїзду в Україну багато подорожував світом — значний час провів у Росії, Болгарії, Молдові, Румунії. Але коли приїхав в Україну, відчув, що хоче залишитися тут назавжди. Він продав усе, що мав у Штатах, поставивши у тому житті крапку. Американець каже, що в Україні він почувається дуже комфортно, тут живуть хороші люди, серед яких у нього є багато друзів. Скотт знайомий із багатьма українськими містами, але для постійного місця проживання вибрав затишну Жмеринку. На самому її краю, де починається ліс і стоїть дивовижна тиша, йому пощастило купити хату — він довго шукав її, хотів жити подалі від міської суєти. Саме тут, сидячи біля вікна і надихаючись безмежною красою української природи, Уолтер Скотт пише свої вірші, працює над історичним романом у трьох частинах.
«Такого захоплення літературною творчістю у Сполучених Штатах я не відчував, це Україна на мене так вплинула, — розповідає Уолтер. — А почалося все з казок. Я був тоді у Хмельницькому — у друзів, провів там шість тижнів. Увесь цей час я писав казкові історії, але публікувати їх поки не збираюсь».
А от вірші пана Скотта вперше побачили світ у 2013 році у жмеринському альманасі «Чарівна криниченька». Він був єдиним іноземцем, чиї твори потрапили до збірки української поезії. Звісно, американець пише свої твори англійською, а потім їх перекладають.
До власної книги поета ввійшли 30 творів, і всі вони мають гостре політичне забарвлення, про що говорить i назва збірки — «Вставай, Україно!».
«Кожен шматочок моєї роботи мав першопричину або каталізатор для написання, — пояснює американець. — На меті могли бути розрада, заохочення, покарання, заклик або просто чорний гумор».
Вірші, що ввійшли до книжки «Вставай, Україно!», були написані у проміжок часу з березня 2013 року по кінець лютого цього року. Останній за хронологією — «Сліз вже немає» — присвячений Небесній сотні:
Щоб плакати, сліз вже не маю.
Я проплакав достатню кількість ночей.
Імена Героїв прагну згадати,
Та вже не маю сил, не лишилось очей...
І далі:
... Небесна сотня... Віднині це ваше ім’я,
Людська печаль цю назву вам дала.
В сльозах потонули ночі і дні,
Країна вдяглась у скорботи вінки.
Роки пройдуть, печаль мине поволі,
Повага лишиться, бо честь не забувається ніколи.
Те, що ці рядки для Уолтера не пусті слова заради гучних рим, підтверджують його друзі.
«Ми були вражені, що іноземець так переймається нашим болем, — пригадують вони. — Якось зайшли до нього у ті страшні дні, а він сидів біля вікна і плакав... Він оплакував загиблих на Майдані».
Американський «українець душею» щиро вболіває за долю країни, яку полюбив усім серцем. Він вкладає у рими свою реакцію на політичні процеси, що відбуваються в Україні. Так, вірш «Більшість Одного» є зверненням до мешканців Києва, коли їм було відмовлено в праві обрати нового мера. «Служба і честь» закликає до самоаналізу правоохоронців, у вірші «Чоловіки у чорному» Уолтер дає оцінку поведінці представників духівництва, яку вважав занадто мовчазною на той момент. Назва «Ода телебаченню та іншій проституції» говорить сама за себе.
«Навіть, якщо я в змозі зрозуміти лише крихітну частину української чи російської мов, це не заважає мені дійти висновку — хоча я просто «споглядаю» новини, — що дуже мала частина «жорстких» новин, що критикують керівництво країни, транслюється широкому загалу. Здебільшого це легкі поверхові новини, спрямовані на людську цікавість», — пояснює своє ставлення до українських ЗМІ часів Януковича американець.
До речі, про Януковича. Всі твори доробку «Вставай, Україно!» написані саме за час його режиму, так би мовити, на злобу дня. Сам Янукович за допомогою алегорії зображений у вірші «Політ Кабана».
«Цей твір, що написаний 15 грудня 2013-го, розповідає про подорожі Януковича до Китаю, а потім до Росії одразу після його рішення щодо зупинки євроінтеграційного руху. З’ясувалося, що це було, швидше, пророцтво», — говорить Уолтер Скотт.
Під час Революції гідності він просив однодумців-жмеринчан, що брали у ній участь, розповсюджувати його вірші на Майдані. Тоді під ними стояв підпис «Комрад 58».
«Під час написання своїх робіт я вирішив використовувати псевдонім, тому що, будучи іноземцем, моїм найбільшим страхом була загроза депортації, в разі якщо про мене хтось дізнається, — пояснює свої мотиви американець. — Також саме в цей час цензура або добровільно, або примусово була у повному розпалі. Простіше кажучи, я не хвилювався за свою безпеку, я просто не бажав покинути обрану мною домівку. Я обрав ім’я «Комрад» замість звичного «Товариш», тому що це слово має негативний відтінок для сприйняття безпосередньо західним вухом, перебуваючи в близьких асоціаціях із комунізмом або більшовицьким рухом. Номер «58» з’явився після прочитання «Гулагу» Солженіцина. Одного разу він описав статтю 58 із радянського Кримінального кодексу, що вміщала багато пунктів, завдяки яким людину можна було звинуватити у будь-чому. Тож я вирішив залучити її до своєї роботи».
... Високо над Дніпром,
Почуй його демонстративний заклик.
Тремтить могила, аби сколихнути наші душі.
Прокиньтесь, не будьте байдужими.
Встань знову, Україно!
Встань знову, встань!
Тепер Уолтеру Скотту немає чого боятися і він випустив у світ свою першу книгу «Вставай, Україно!», не приховуючи свого ім’я і бажання перерахувати всі отримані кошти на потреби української армії. Наразі у друкарні замовлено 1000 примірників, при потребі — якщо книга буде користуватися попитом — ця кількість буде збільшена. Оскільки збірка видана двома мовами — англійською та українською, Уолтер має плани продавати її в англомовних країнах та країнах Євросоюзу.
«Я презентую свою книжку всім посольствам європейських країн, що дружні до України», — підкреслив він, натякаючи на держави, від яких українці чекають реальної допомоги, а отримують лише словесну «занепокоєність» нинішньою ситуацією.
«Чесно кажучи, іноді мені буває соромно за те, що я американець, — зізнається Уолтер. — Так, я громадянин США і вважаю себе патріотом. Але мій дім зараз тут, і, якщо можна так сказати, я бачу ситуацію очима українця, а також американця».
Скотт каже, що не розуміє американську адміністрацію, яка витрачає мільярди доларів у багатьох країнах світу, які ненавидять Сполучені Штати, незалежно від того, що вони роблять. Українці ж у своїй більшості досить лояльні до Америки, але так і не дочекалися реальної допомоги від неї.
«Сенатори Джон Маккейн, Роберт Менендес, Карл Левін і багато інших були дуже прихильними до України, але їхні зусилля були безуспішними — США не дали зброю, на яку так розраховував український уряд. Моя єдина надія, що, так би мовити, «за лаштунками» відбуваються набагато більш позитивні «справи», про які ми ще не знаємо, — сподівається Уолтер Скотт. — Досі на сході України проливається кров, і це є наслідком слабих відповідей з боку ЄС і західних країн, включаючи США, на агресію Росії».
Коли Скотт говорить про Україну, про українців, він завжди використовує займенник «ми». Він уже не розділяє свою долю і долю країни, яку полюбив усім серцем і в якій хоче знайти свій останній притулок.
...Було так затишно у тому краї,
Не дивно, що я домівку там знайшов.
Тож поховайте моє серце там, у гаї,
Та тільки душу не ховайте...
Разом із нами американець Уолтер Скотт із оптимізмом дивиться у майбутнє України, як і всі ми, чекає змін на краще.
«Я сподіваюся, що майбутні вибори до Верховної Ради будуть успішними і ми побачимо серед народних обранців проукраїнських патріотів, а не ту купу проросійських шахраїв, що блукали по залі парламенту всі ці роки».
Іде другий десяток літ, як немає з нами дорогої для мене людини — Євдокименко Ірини Пилипівни, матері моєї дружини, а по-простому — тещі (або, як прийнято в англійців, mother-in-law, «мами за законом»). Народилася вона у 1910 році. >>
30-річний черкащанин Олексій Ганшин ніколи не мав автомобіля і навіть не хоче його купувати. Бо в нього є веломобіль. Олексій не просто любить на ньому подорожувати, він власноруч будує ще й лежачі велосипеди. У планах народного умільця — власна велосипедна фірма на зразок тих, що працюють у Європі. >>
Сьогодні — 9 днів, як пішов із життя Ігор Калашник, політик, громадський діяч Черкащини, доктор економічних наук, заслужений будівельник України, лауреат загальноукраїнського рейтингу професійних досягнень «Лідер України», депутат Черкаської міської ради кількох скликань і багаторічний друг нашої газети. Йому було лише 55 років. Раптова і трагічна смерть шокувала всіх, хто знав Ігоря Миколайовича. >>
Ще жоден художник тему сучасної українсько-російської війни досі не втілював настільки масштабно, як 53-річний художник iз Дніпропетровська Сергій Чайка. Його нова картина вражає грандіозністю, насиченістю образів українських героїв, серед яких у центрі постає Надія Савченко. >>
Звістка про те, що Василю Пилці з Кривого Рогу замовили портрет короля Кувейту, нещодавно була розповсюджена багатьма ЗМІ як неабияка сенсація. Особливої ж пікантності додавало те, що українському майстру гравюри на склі за таку роботу ніби мають заплатити гонорар у сумі річного бюджету України. >>
Більше 30 років поспіль українська народна пісня допомагає черкаській родині Карпенків на їхньому життєвому шляху. Саме пісню та музику Ніна Петрівна i Володимир Михайлович називають тим джерелом натхнення, яке підтримує, дає сили і дарує настрій. І тоді як добре на душі, і тоді як важко. >>
