Багато господинь надають перевагу квашенню овочів-фруктів перед консервацією, і це зрозуміло. Організм, за твердженням лікарів, вимагає природного окислення, щоб не хворіти, а це можливо лише при харчуванні продуктами, які окислилися самі по собі, а не з допомогою оцтової кислоти. Серед старих вирізок з маминої «Радянської жінки» я знайшла декілька рецептів, як засолювати та квасити перець. Спробувала — дуже сподобалося! Раджу на зиму засолити собі перцю — червоного, м’ясистого, який нині якраз у соку, не пошкодуєте!
Нагадаю, що для засолювання використовують лише стиглий, без ушкоджень, перець. Спочатку його добре миють, видаляють плодоніжки і насіння. Пересипають сіллю (30 г на 1 кг перцю), укладають перці один в один, складають в емальовану каструлю, зверху накривають тарілкою, кладуть гніт і витримують 12-15 годин. За цей час перець виділить сік. Потім доливають розсіл (50 г солі на літр води) так, щоб до краю каструлі залишалося 10 см, накривають чистою полотниною, дерев’яним кружком, кладуть гніт і виносять на холод. Перед використанням перець промивають, а потім наповнюють фаршем.
Щоб заквасити перець, його чистять, складають у посудину і заливають охолодженим розсолом. Виносять на холод. На 10 кг перцю потрібно 5 л води, 2,5 л оцту, 1,5 кг меду, 500 г солі, по чайній ложці чорного і духмяного перцю, 6 паличок гвоздик.
Маючи в коморі квашені баклажани — ви цим самим завше матимете майже готову вечерю: зварили картопельки, дістали баклажанчик, приготували на пару чи запекли маленький шматочок м’яса чи риби — і хоч гостей запрошуй... Головне — баклажани для квашення беріть молоді й тверді. Таких має бути 8 штук. До них — 5-6 горошин духмяного перцю, 5-6 паличок гвоздики, три чверті склянки солі, 2 морквини, 2 головки часнику, петрушка. Готуємо овочі: миємо, видаляємо плодоніжки. Варимо баклажани в добре підсоленому окропі з перцем і гвоздикою 20 хвилин (перевіряйте сірником: якщо паличка легко протикається, баклажани готові; не переваріть). А далі діставайте синенькі з вогню і кладіть їх години на двi під гніт, щоб стекла вода і зійшла гіркота. Далі чистимо і подрібнюємо часник, моркву тремо на крупній тертці. Дістаємо баклажани, робимо в кожному глибокий повздовжній надріз, злегка присолюємо їх і посипаємо подрібненим часником. Далі додаємо моркву і петрушку. З’єднуємо краї і знову ставимо баклажани під гніт — на дві доби при кімнатній температурі і на дві — в прохолодному місці. Взимку такі пікантні овочі — як знахідка!
Ще свіжі зимові спогади про морозні вітряні дні, коли великою насолодою було зігрітися тарілкою гарячого борщику зі сметаною. Господині урізноманітнювали цю насолоду замороженим щавлем, законсервованою заправкою для борщу, заготовленими з осені чи купленими в магазині бурячками. >>
Найочікуваніший «смачний» сезон — це все-таки полуничний. Думаю, мало хто не погодиться зі мною, що полуниця — це не просто ягода, це ціла історія: весна в розпалі, відпустки на носі і навіть повернення з роботи додому — особливе: обов’язково з пакетиком запашної червоної ягоди. >>
Про користь кулешів, про яку я і так, утім, знаю, цього разу наслухалася від бабусь на лавочці. А народні рецепти — перевірені часом і, як правило, доступні. Тож готуємо. >>
Уже майже літо, а це означає, що ми знову шукатимемо затінки, холоднi страви і прохолоджувальнi напої. Лимонади — прекрасний засіб для втамовування спраги, охолодження організму і вітамінізації, як кажуть, три в одному. Отож за роботу! >>
«Сонце в цеберку» — саме так назвав своє знамените варення з кульбаб Микола Канішевський, відомий нам як телепродюсер, перший віце-президент Національної телекомпанії України, ведучий телевізійних програм («Вісті тижня» та інших цікавих проектів). >>
От так і незчулися, як перша їстівна зелень, обдарувавши нас весняними вітамінами, відбуяла, і на зміну їй для багатьох несподівано приходять... грибочки. Це і ви помітите, коли зайдете в лісопосадку чи хвойний ліс подихати цілющою хвоєю, а додому повернетеся з торбинкою тугеньких маслючків. >>
