Сатана у квітнику

Харківський майдан Свободи тепер вільний від бронзового постаменту Ілліча. Пізно вечері у неділю його знесли патріоти, повернувшись iз 8-тисячного мітингу на підтримку миру та єдності України. Спочатку вони хотіли привезти для монтажу важку техніку, але на це не дала згоди міліція. Тоді молоді люди озброїлися шліфувальною машиною-болгаркою і почали пиляти бронзу вручну. Фігура вождя, на превеликий подив кількатисячного натовпу глядачів, усередині виявилася порожньою, тому вже за три години почала хилитися набік. Після цього на пам’ятник накинули трос i повалили на квітник.

За порядком на Майдані пильно слідкували правоохоронцi, сусідню вулицю перекрили для транспорту. Того ж вечора проти організаторів демонтажу мiлiцiя відкрила кримінальне провадження, але вже за кілька годин — закрила. На бік активістів став голова облдержадміністрації Ігор Балута, який терміново дав розпорядження вилучити цей монумент із Державного реєстру нерухомих пам’яток України і на цій підставі дозволив його знесення. Після цього міністр внутрішніх справ Арсен Аваков дав вказівку «закрити порушену кримінальну справу про пошкодження пам’ятника», про що одразу повідомив у соціальних мережах.

Зваленого Ілліча швидко розібрали на сувеніри. Учора вранці від нього залишився лише монументальний постамент, прикрашений державним прапором і написом «Слава Україні!», який активісти викарбували вночі дрилем. Уранці по дорозі на роботу багато харків’ян прийшли на власні очі побачити результати історичної події. Не всі схвально відгукнулися про акцію патріотів. Утім більшість незгодних побоюються, що настільки радикальний крок знову розгойдає ситуацію в місті, як це вже було у дні Майдану, коли вперше планувався демонтаж пам’ятника більшовицькому вождю. Але є й ті, хто більше переймається питанням: «А що ж замість Леніна?». Поки що пролунала лише пропозиція збудувати меморіал загиблим в АТО воїнам та героям Небесної сотні.

До речі, рішення знести пам’ятник Леніну повільно визрівало протягом усього тижня і стало спонтанним результатом наростаючої тривоги за те, що Харків невдовзі стане другим Донбасом. Про це свідчила помітна активність сепаратистських диверсантів, які здійснили кілька гучних терактів, але не отримали осуду міської влади. У результаті група активістів навіть поїхала до Києва вимагати у Петра Порошенка, аби той нарешті звільнив Геннадія Кернеса з посади мера міста. Саме з фігурою міського голови патріоти пов’язують хиткий і досить умовний харківський спокій. Кадри відеозйомки, де харків’яни, влаштувавши лежачий протест, перекрили Хрещатик, облетіли всю країну і таки принесли певний результат. Запевнення Президента у тому, що він після парламентських перегонів має намір одразу провести вибори до міських рад, дивним чином заспокоїли обидві сторони: харківські активісти вдоволені повернулися додому, а мерія вже наступного дня не дала згоди на проведення комуністичного маршу миру, посилаючись на інформацію СБУ про підготовку сепаратистами гучних провокацій. Така заборона для Харкова — неабияка подія, оскільки до того «регіональна» більшість у міськраді та підпорядковані меру чиновники своїм показним нейтралітетом щодо проросійських акцій лили воду на млин сепаратистів. Фактично Харків був мало не єдиним містом в Україні, де регулярно збиралися проросійські тусовки, незважаючи на заборону суду.

Утiм комуністи чиновників не послухали і вийшли в суботу на мітинг. Судового пристава, який традиційно зачитав вердикт слуг Феміди, путінські симпатики вкотре агресивно проігнорували. Після цього міліція змушена була затримати два десятки невгамовних, серед яких виявилася і головна комуністка області, екс-депутатка Алла Александровська. Коментуючи ситуацію, Арсен Аваков відгукнувся на її адресу досить емоційно: «З криками «Україна — не держава» їй треба давати свідчення у райвідділку міліції, а не балотуватися до українського парламенту», — сказав він. Усіх затриманих того ж дня, після укладення протоколів і проведеної роз’яснювальної бесіди, вiдпустили додому.

Ще однією краплею у чашу терпіння став випад регіонально-комуністичної більшості в обласній раді, депутати якої, без перебільшення, у знущальній формі відмовилися проголосувати одразу за два «військовi» документи — «Програму територіальної оборони Харківської області на 2014-15 роки» та «Програму облаштування і реконструкцію українсько-російської ділянки державного кордону». Сума у 8 мільйонів, яку просили управлінці, проросійським депутатам здалася захмарною, а давній русофіл Володимир Алексєєв навіть назвав прохання обласних чиновників «меморандумом війни з Донбасом».

Позиція більшості в обласній раді неабияк обурила керівників облдержадміністрації, і вони вперше за півроку зважилися назвати речі своїми іменами, без властивої їм дипломатії. Ігор Балута на терміново скликаному брифінгу поставив під сумнів той факт, що депутати готові відстоювати область у складі України. Мовляв, не здивується, якщо хтось iз них «уже приготував для вивішування у своїх кабінетах окупаційні триколори з портретами Путіна». «Я не маю сумніву в тому, — сказав він, — що провальне голосування в облраді є показником того, хто саме патріот України, а хто зрадник Батьківщини і колаборант. Сьогодні ці депутати встромили ніж у спину нашим захисникам». Наостанок він назвав їх «зрадниками, ситуативними кон’юнктурниками і носіями бацили сепаратизму», що й дало йому право звернутися до Олександра Турчинова з проханням розпустити облраду. Наступного дня керівник останньої Сергій Чернов дав задній хід, пояснивши рішення депутатів лише наміром змусити чиновників доопрацювати наспіх укладений документ. Мовляв, там було багато помилок. Але емоції на той час уже лилися через край, тому недільне рішення пана Балути підтримати патріотів у їхньому намірі позбутися символу старої системи, — не таке вже й поспішне, як може здатися на перший погляд. Просто накипіло, або, як тепер часто кажуть, — дістали. І це при тому, що Харків у планах окупантів завжди був другим на черзі після Донбасу.

Але про спокій місту мріяти не доводиться. Учора Геннадій Кернес зранку заявив, що пам’ятник Леніну на майдані Свободи буде знову відновлено.