Іван Старіков. (з сайта starikov-nsk.ru.)
— Іване Валентиновичу, ви приїхали в Україну під час так званого перемир’я на Донбасі. За яке у бік української влади лунає чимало гострої критики. Мовляв, ухвалюючи закони про особливий статус Донбасу та амністію бійцям «ДНР» і «ЛНР» Київ пішов на непотрібні поступки Росії, замість диктувати свої умови. У владних коридорах на це відповідають, що в разі прямого вторгнення російських військ Україна однаково не мала б шансів на перемогу. Як на вашу думку, Росія дійсно настільки сильніша?
— Росія б нізащо не виграла цю війну. Бодай з однієї простої причини: у росіян, і в тому числі у «диванної» партії війни, яка підтримує агресію, немає настрою йти вмирати. А українці на це готові, адже вони захищають свою державу. Тому Україна обов’язково переможе. І Путін це добре розуміє.
— Але тоді, виходить, мають рацію ті, хто вважає, що Україні це «перемир’я» було не потрібне?
— Перемир’я потрібне. І Україні, й Росії треба було видихнути. Я знаю, хто впливає на Путіна, і знаю, що в цьому сенсі на нього також вплинули — він вирішив дати задній хід. Йому треба було зберегти обличчя без приниження для себе.
— Як, на вашу думку, надалі розвиватимуться події на Донбасі?
— Не буде ніякого розвитку ситуації. У нас немає військових сил вести цю гібридну війну. Росія тихо «сповзатиме» з цієї ганебної для неї історії і не братиме на свою шию ті проблеми, які сьогодні виникли в Донецьку і Луганську.
Але й поступки з боку вашої влади були необхідні. В України зараз величезні проблеми в економіці, а тепер частину їх Київ просто переклав на Москву.
— Що саме ви маєте на увазі?
— Надання особливого статусу «ДНР» та «ЛНР» означає, що вже не Україна, а Росія відповідатиме за розвиток цих бунтівних територій.
— Але ж критики закону про особливий статус Донбасу наголошують на тому, що, згідно з цим документом, саме український бюджет фактично фінансуватиме непідконтрольну Києву територію.
— Такого в цьому законі немає, прочитайте його уважно.
Власне, Москва ВЖЕ програла цю війну. Фондові індекси сиплються, рубль падає щодо долара, а головне — Росія втратила довіру. А інститут довіри — це головне в економіці, завжди і всюди.
— Наскільки серйозно все це може вплинути на російську економіку? Деякі аналітики прогнозують їй ледве не швидкий дефолт...
— Та ні, дефолту не буде. Накопичень достатньо, аби до цього не дійшло. Але про стійкість російської економіки свідчить рахунок поточних операцій, різниця між експортом та імпортом.
У 2008 році, в розпал світової фінансової кризи, коли ціна за барель нафти впала до 37 доларів, позитивне сальдо у нас становило 5 мільярдів доларів. А коли я був заступником міністра економіки (у 1995-2000 рр. — Ред.), економіка при вартості нафти 17 доларів за барель зростала на 5,5%-6% від ВВП.
Сьогодні, при нинішній ціні в 96 доларів за барель, сальдо зовнішньоторговельного балансу обнулилося. Тобто ніякої стійкості російської економіки не існує, вона повністю залежна від зовнішніх факторів. Баланс бюджету збалансований при 107 доларах за барель нафти, а коли він опустився до 96 і падає далі — неминуче настане колапс. Вартість нафти на рівні 80 доларів за барель означатиме призупинення соціальних виплат, пенсій тощо...
Але це буде потім. А поки що в результаті здешевлення нафти й дії санкцій Заходу Росію чекає економічний спад — на рівні близько 2 відсотків ВВП по завершенні цього року. Найближчими місяцями відбудеться наростання проблем як у споживчому секторі, так і пов’язаних зі зростанням економіки. Більшість російських підприємств зупиниться. А це означає, що близько 7 мільйонів людей, які не отримають зарплату, вийдуть на вулиці — за моїм прогнозом, у березні 2015 року. І приєднаються до масових протестів, щоб скинути Путіна. Після цього йому залишиться тільки один вихід — втеча з країни.
— Сміливий прогноз. Але хто в такому разі займе його місце?
— (Серйозно) Я.
— Сподіваюся, перше інтерв’ю в новому статусі ви дасте «Україні молодій». Проте наразі про таку швидку перспективу повалення Путіна нібито нічого не свідчить. Судячи з соціологічних опитувань, його рейтинг впевнено прямує до 100%...
— Це брехня! Немає в Путіна ніякого рейтингу — він насправді менший за 30%. Бо якщо людям поставити питання: ви за війну чи проти? То одразу стане зрозуміло, яким є реальний рейтинг чинного президента Росії.
— На жаль, навіть особисте спілкування багатьох українців із родичами та знайомими в Російській Федерації свідчить про те, що завдяки телевізійній пропаганді політика ВВП у російського народу, м’яко кажучи, все ж користується значною популярністю.
— Повірте мені, майбутнє завжди визначає економіка. Щойно зайде мова про вплив на життя й гаманець кожної конкретної людини, штучність цього високого рейтингу стане очевидною.
— А наскільки відповідають дійсності чутки, що коли в результаті його дій Захід почав активно запроваджувати санкції проти Росії, проти Путіна сформувалася коаліція олігархів, чий бізнес залежить від зовнішньої торгівлі. І представники цієї групи нібито серйозно налаштовані зупинити Володимира Володимировича в будь-який спосіб...
— І зупинять. Ви ж бачите, риторика вже змінилася. А через два тижні — запам’ятайте цей термін — Путін почне відповзати. Йому прийде кінець, як і конфлікту на південному сході України, в який він вв’язався. Я, як патріот своєї країни, дуже хочу, щоб це завершилося без глобальних проблем, і він не втягнув у катастрофу й Росію.
— Але ж уже втягнув, хіба ні?
— Анексія Криму була безперечною дурницею. Я знаю людей, які спонукали президента до цього рішення — поставити хрест на майже 25-річній історії створення привабливого іміджу Росії, який мав остаточно сформуватися після Сочинської олімпіади.
І в результаті для Путіна зараз немає іншого виходу, окрім того, який пропоную я. Суть його полягає в тому, що на півострові проводиться референдум, на якому кримчани — кримські татари, інші небайдужі люди — голосують за вихід зі складу Росії і створення незалежної держави. Її визнає Європа й загалом світова спільнота, відповідні міжнародні організації відкривають повітряний простір і акваторію Чорного моря. Після цього Росія та Україна створюють наднаціональні органи для управління цим ексклавом на паритетних началах. Це означатиме, що ми зняли всі проблеми, пов’язані з Кримом, до якого Путіну не вдалося пробити коридор (через Південно-Східну Україну. — Ред.), і вийшли з цієї історії.
— Але в результаті одного такого «референдуму» Крим і був анексований...
— Та не було ніякого референдуму!
— Саме так. І де гарантія, що новий референдум, який ви пропонуєте, буде інакшим, ніж попередній?
— Гарантія стовідсоткова. Кримчани вже сповна насолодилися життям «у складі Російської Федерації». Тож повірте, непокоїтися за результат нового референдуму не варто.
— А в тих колах Російської держави, де ухвалюють рішення, комусь відомо про такий варіант виходу із ситуації, який ви пропонуєте?
— Ті люди, які за мною стоять, про нього знають і всіляко мене підтримують.
— А особисто Путін?
— Він знає й думає над цим. Мій близький друг, чиє ім’я я вам не називатиму, але який впливає на ухвалення рішень, сказав мені: Іване, їдь і домовляйся. Тому я до вас приїхав.
— Тобто ви тут домовляєтеся? Невже про те, щоб організувати Путіну такий «вихід зі збереженням обличчя»? А з ким саме, якщо не таємниця?
— (Пауза) Давайте я вам краще свої вірші почитаю.
— Щойно центр перестає утримувати регіони, як це зараз відбувається в Росії, наростають відцентрові тенденції. І рух за федералізацію Сибіру — лише один із прикладів таких процесів. Тому розпад Російської Федерації неминучий — якщо ми не змінимо політику, через два роки такої країни на карті світу вже не буде.
Старіков Іван Валентинович
Російський політичний і громадський діяч, підприємець.
Народився 16 серпня 1960 р. у
с. Пайвіно Новосибірської області в родині агрономів. Освіта — вища, вчений-агроном, кандидат наук. У 1985—1993 р. працював агрономом та директором сільгосппідприємства в рідній області.
Колишній секретар політради «Союзу правих сил» з електоральної та інформаційної політики, колишній представник Костромської обладміністрації в Раді Федерації, заступник міністра економіки РФ у 1995—2000 р., депутат Держдуми І скликання (1993—1995 р., входив до складу фракції «Вибір Росії»). У 2005 р. перейшов із СПС до Демократичної партії Росії, зараз — член федеральної ради «Об’єднаного громадянського фронту» та політради «Російського народно–демократичного союзу».
На виборах президента Росії 2012 р. був довіреною особою Михайла Прохорова як «єдиного демократичного кандидата».
Весною 2014 р. — балотувався в мери Новосибірська від партії «Громадянська ініціатива», за кілька днів до голосування разом із низкою кандидатів від інших політичних сил зняв свою кандидатуру на користь представника КПРФ Анатолія Локтя, який єдиний мав рейтинг, достатній для того, щоб перемогти висуванця партії влади «Єдина Росія». Після перемоги Локтя обійняв посаду його заступника, з якої пішов, щоб балотуватися в губернатори Новосибірської області. Але до виборів, що відбулися 14 вересня 2014 р., його не допустили — обласний виборчком забракував частину підписів місцевих депутатів, зібраних на його підтримку.
Як і решта опозиційних кандидатів в інших областях, де перемогли винятково представники «Єдиної Росії», переконаний, що вибори були сфальсифіковані.
Результати дослідження сприйняття корупції в Україні серед членів Американської торговельної палати показують, що бізнес, на жаль, наразі не спостерігає суттєвого прогресу у боротьбі з корупцією, однак сподівається на покращення ситуації у 2016 році. >>
Для проведення свого чергового саміту лідери країн «Великої сімки» (а точніше, господиня заходу, Німеччина) обрали справжній райський куточок. Мальовничий замок Ельмау, неймовірної краси краєвиди Баварських Альп, чисте гірське повітря з гіркуватим присмаком цілющих трав, мелодійне калатання дзвіночків на шиях флегматичних альпійських корів... Ну як працювати в такій розслаблювальній атмосфері? >>
Лідери «Великої сімки» не лише говорили про Україну на саміті в Баварських Альпах — дехто з них туди й поїхав «транзитом» через Київ. Окремо варто наголосити на візиті прем’єр-міністра Японії Сіндзо Абе — першого в історії двосторонніх відносин між нашими країнами. >>
Сьогодні в Ризі стартує саміт програми Європейського Союзу «Східне партнерство». Уже відомо, що про скасування візового режиму з ЄС для України на цьому саміті не повідомлять — наша держава не встигла виконати й половини пунктів Плану дій з візової лібералізації (ПДВЛ), необхідних для надання безвізового режиму. >>
Держдума Росії ухвалила законопроект про «небажані» в Росії іноземні та міжнародні неурядові організації. Згідно з документом, ідеться про неурядові організації, які «створюють загрозу основам конституційного ладу РФ, обороноздатності країни та безпеці держави». >>
Немає сумнівів, що Євросоюз є корисним для його членів міждержавним утворенням. Але навіть у дружній родині конфліктів не уникнути. Європейська Комісія розпочала процедуру проти Німеччини за порушення союзного закону про мінімальну оплату праці. >>
