Сьогодні від яскравих упаковок з ліками розбігаються очі. Назви — всі іноземного походження, та такі, що можна язик зламати. Щоб дізнатися про фармакологічне призначення кожного з препаратів, незручно щоразу звертатись до лікаря чи аптекаря. Але знати хочеться. Секрет швидкої розгадки, які ліки для чого, — у словоутворювальних елементах назви, пишуть у журналі «Наука і життя».
Такими елементами можуть бути слова давньогрецького та латинського походження, які означають анатомічні чи хімічні терміни.
Наприклад, словоутворювальний елемент «алг» (від давньогрецького «алгос» — біль) міститься у назвах багатьох знеболювальних, найвідомішим з яких є аналгін. Так само препарати баралгін, седалгін ви впізнаєте за цим складом «алг». Іноді назви препаратів для місцевого знеболення містять грецьке слово «естезіс» (відчуття). Або «каїн» (наприклад, новокаїн, дикаїн)- це частина іспанського слова «кокаїн», яке означає зовсім не те, що ви подумали, а всього лише знеболювальну речовину, що міститься у листях коки.
У назвах ліків для шкіри завжди знайдете корінь «дерма»: дерматол, дермазолон, дермазин.
Від грецького слова «ентерон» (кишки) утворені назви препаратів для лікування захворювань кишечника — ентеросептол, ентеродез. Так само грецьке слово «гастер» (шлунок) є словоутворювальною основою для назв відповідних ліків (а також, до речi, i слова «гастроном»).
У назвах таких препаратів, як раунатин, раувазан та інші, які мають гіпотензивну і заспокійливу дію, є спільний склад «рау». Це означає, що ліки отримані з коренів тропічної рослини раувольфії, яку назвали на честь німецького лікаря XVI сторіччя Леонарда Раувольфа. З раувольфії також виготовляють препарати резерпин і аймалін, які мають назви діючих речовин цієї рослини.
Діабетичні ліки ви впізнаєте за наявністю у їхнiй назві елемента «глі» (від грецького «глікіс» — солодкий): глібутин, гліформін. А елемент «формін» указує на приналежність препарату до цукрознижувальних ліків групи фенформіна: буформін, діформін.