На зустрічі з виборцями у Стаханові Луганської області.
Щось трапилося на Донбасі. Ющенко спокійно прилетів у суботу до Луганська, спокійно з'їздив до Стаханова відзначити разом із мешканцями батьківщини однойменного руху найбільш шановане у краї свято — День шахтаря — і так само спокійно відлетів додому. Справа, звичайно, не в тому, що місцеве населення погано ставиться до людини, яка повернула їм борги з пенсій та зарплат і навела лад у вугільній галузі — із підтримкою людей у лідера «Сили народу» на Донбасі все гаразд.
А от влада відверто здивувала відсутністю провокацій. Керівник ющенківського штабу в області Олексій Данилов нагадав, як 19 жовтня минулого року в луганському аеропорту перед прильотом Ющенка десь загубилися ключі, і навіть не було в кого спитати — з усього персоналу тоді залишили тут одну бабусю-вахтера. Тепер же і ключі не зникли, і диспетчери сумлінно виконували свої обов'язки. Навіть брудних плакатів проти лідера опозиції на його шляху ніхто не вивісив. І це не зважаючи на присутність у місті в той самий день іншого кандидата — «єдиного». Олексій М'ячеславович вважає це гарною ознакою переломного моменту у ставленні владних кіл до найбільш імовірного переможця перегонів:
— Наступає переломний момент у відносинах із владою — з обласною, з мерами абсолютної більшості міст Луганщини. Вони конструктивні, ділові. Оскільки дуже багато хто з них прийшли до висновків на користь Ющенка. Не всі можуть заявити про це відкрито, однак зустрічі з ними, переговори, консультації йдуть достатньо інтенсивно.
Підтвердженням цій тезі може слугувати хоча б той факт, що у Стаханові перед 14-тисячною (за даними місцевої міліції) аудиторією на площі Віктор Ющенко стояв поруч із мером міста Сергієм Жевлаковим і народним депутатом Віктором Тополовим. Однак ще до того в Луганську відбулася прес-конференція кандидата в президенти. Точніше, брифінг (від англійського brief, що означає «короткий»), а якщо бути зовсім точним, то два «міні-брифінги». Тому що поки Ющенко спілкувався з активістами обласного штабу, атаки преси відбивали Зінченко і лідер Незалежної профспілки гірників України Михайло Волинець. Його поява виявилася цілком закономірною й дещо навіть символічною. За словами Михайла Яковича, його вже запрошував до Луганська саме на цей день «єдиний» кандидат від режиму.
— Я відмовився сьогодні їхати з Януковичем; були там пропозиції, аби я персонально взяв участь у врученні йому «Шахтарської слави» — тому там зірвався прийом сьогодні — і прилетів із Ющенком, щоб показати, що є інша позиція.
На те він і День шахтаря, аби говорити про вугільну галузь. І Волинець не змовчав. Особливо коли мова зайшла про побрехеньки, буцімто Януковича підтримують шахтарі:
— Учора всі ЗМІ, підконтрольні нашим олігархам, повідомили, буцімто погашена вся заборгованість за попередні роки шахтарям. Уночі я написав протест. Заборгованість із зарплатні шахтарям складає 797 млн. грн. Спеціально в цьому році бюджетом — а це гроші, зібрані зі всього народу нашої країни, — було виділено додатково 720 млн. Тільки шахтарям, більше нікому. А погасили заборгованість усього на 310 мільйонів. Де поділися чотириста мільйонів?
І профспілковий лідер почав називати конкретні підприємства і суми боргів. Мало того, уряд Януковича так примудрився працювати, що практично по всіх держпідприємствах (колишні холдинги) Луганщини, окрім Краснодонвугілля, у нинішньому році вчасно не виплачували поточну зарплату. Ріст на 1 серпня — 12 млн. 179 тис. грн. Словом, «пацан сказал — пацан не сделал». Хоча на виконання його обіцянок землякам працювала вся країна. То це за такі досягнення Сергій Тулуб вручив йому галузеву відзнаку «Шахтарська слава»? Не дивно, що незалежні від нього гірничі профспілки підтримують на цих виборах Ющенка.
Аж тут у конференц-залі з'явився й він сам. Привітав присутніх із Днем шахтаря і відразу в бій. Перше питання — як він ставиться до щойно проголошеного Януковичем «вибачення» перед гірниками за... діяльність попередніх урядів. Чесно кажучи, я «на Януковича» не ходив, цієї гидоти не чув на власні вуха і тому стійко переніс чуже запитання. Слід сказати, «єдиний» передбачливо не запланував прес-конференції (чому я й відмовився слідкувати за його помпезним візитом), а то б я спитав, чи не соромно екс-«губернатору» Донеччини, що саме його область, саме за його кермування, дала найбільший обсяг заборгованості перед гірниками. При тому, що там видобувається переважно «експортне» коксівне паливо, за яке металурги платять цілком справно. Утім це ліричний відступ, а Ющенко відповів дуже стримано.
— Знаєте, я не хочу коментувати чужі якісь піар-кроки. Найкраща позиція для будь-якого Прем'єра, мені здається, відповідати за те, що ти робиш. Ті розчарування, драми і трагедії, якими живе країна за Януковича, — оце тема каяття Віктора Федоровича. Україна звикає до криз незалежно від того, чи ми мову ведемо про зернову кризу, яка оббирає селянина на 3-4 роки наперед, чи ми ведемо мову про хлібну кризу, яка на 50% піднімає ціну на хліб насущний, який дві третини українського населення вважають основним продуктом харчування. Чи ми говоримо про кризу енергетичну, чи про кризу зовнішньоекономічного чи зовнішньополітичного вектора. Коли Україна вже втрачає партнерів. Це все робота уряду, логіку якого я не розумію. І тому подібні заяви — це краща форма уникання відповідальності за свою професійну діяльність і брати «грехи за все человечество».
— Вікторові Андрійовичу не дуже зручно себе похвалити, — втрутився Волинець, — тому я скажу. З 1994 по 2000-й рік постійно зростала заборгованість із заробітної плати. Лише в той час, коли Віктор Андрійович був Прем'єр-міністром і Тимошенко була віце-прем'єром, почали вчасно виплачувати заробітну плату. З того часу гірники підтримують Ющенка і Тимошенко. І це всім зрозуміло. У той час держава не оббирала вчителів і лікарів, а вчасно стала платити їм, вчасно стали платити пенсію, погасили всю заборговану пенсію — вони не оббирали всю країну. І платили енергетикам, атомникам, гірникам зарплату.
І все ж довелося вибиватися з вугільної теми: пресу цікавило ставлення кандидата до останніх ментовських провокацій. Відповідь була дійсно президентською. Кандидат не став розмінюватися на нудні докази очевидного, а відразу в лоб:
— Влада, яка має 6% довіри, не має шансів на чесну перемогу. Компонент дезінформації, неповної інформації, фальсифікації — це той джентльменський набір, з яким ця влада живе 12 років. Але я розумію, що це тільки початок, що для цієї влади така дорога — це єдиний спосіб хоча б тішити себе бодай якоюсь надією. Тому що, друзі, конфлікт інтересів, про який ми ведемо мову, він настільки патологічний, що буде підминатись людське життя, Закон, мораль. Я вже не кажу про духовність. Бо для цих «конкретных пацанов» дві останніх категорії, я думаю, невідомі. А перші дві — сплюндровані.
А от на центральній площі Стаханова Віктор Ющенко нікого не агітував і ні в чому не переконував: півтора десятка тисяч людей прийшли, може, й не тільки заради нього, хоча, очевидно, багато хто хотів побачити керівника дійсно найуспішнішого уряду України. В усякому разі святковий натовп вітав його дуже щиро. Навіть хочеться пожаліти тих пропагандистів від правлячого режиму, які після цього будуть змушені знову брехати з екранів та зі шпальт газет, що Донбас Ющенка не сприймає. Ще й як сприймає.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
