«От і настав той рік, коли журналістів, які висвітлюють акцію пам’яті Ґонґадзе, більше за тих, хто бере в ній участь», — написав на своїй сторінці у «Фейсбуці» наш колега Дмитро Лиховій. Для журналістів 16 вересня і справді за останні роки стало днем солідарності і честі професії. Бо саме загибель Георгія раптом усім нагадала просту істину, що за правду можна померти. Але після цього найменша брехня чи лукавство з боку колег сприймається як зрада.
За доброю традицією, увечері 16 вересня друзі з квітами та свічками зібралися на Хрещатику біля пам’ятної дошки журналістів, які загинули під час виконання своїх службових обов’язків. Перед цим тут побував і Президент України Петро Порошенко. «Я прийшов сюди не як Президент, а як громадянин, який віддає шану Гії як людині, яка зробила величезний внесок у те, щоб у нашій країні почалися перетворення».
А потім була традиційна хода на Майдан. Плакат у руках «Георгію, ми не забули!». Слова ГІЯ та 71 (саме стільки журналістів загинуло за роки незалежності на території України), викладені палаючими вогниками. Хвилина мовчання за всіма, хто поліг, але не зрадив. І думка про те, що Україну врятує тільки правда.
ДО РЕЧІ
Минулі роки акції пам’яті Гонгадзе проходили під гаслом «Безкарність вбиває». На жаль, активісти руху «Стоп цензурі!», які запросили всіх на прес-конференцію «Нова влада і свобода слова», констатували, що за останній рік ситуація лише погіршилася. Досі не покарані замовники вбивства Георгія, як і замовники інших злочинів проти журналістів, особливо під час подій на Майдані. За словами активістів, розслідування цих справ і покарання винних має стати для влади і для Петра Порошенка тестом на демократичність і відкритість. І на готовність до відкритого діалогу із суспільством.