Кава «для мисливців»

Прекрасна половина подружжя письменників Лапікур — пані Наталя — про свою, приправлену гумором, збірку кулінарних історій «Свекруха Лапікуриха» каже: «Вона трохи не закінчена, тому видавництвам її ще не пропонували». А почала збирати цікавинки, пов’язані із приготуванням їжі, років 10 тому. І першим, про що розповіла, звісно, був український борщ. Але ми пропонуємо від пані Наталі розділ «Кава-кавонька-кавуся»:

«Рецепт приготування кави по-диявольськи я не вигадала. Я його знайшла випадково в якомусь журналі років із 40 тому. Виписала. Потім, коли ми почали створювати повість, пов’язану з містикою, цей рецепт чудово ліг як епіграф. Звісно, ми цю каву готуємо, коли приходять гості. Сьогодні наші гості — ви. Відтак: готуємо каву по-диявольськи, а точніше — цитуємо епіграф роману під цією ж назвою.

«Ця чортівня вариться так: у порожню кавову чашку кладеш пів чайної ложки кориці, один бутончик гвоздики, три добре підсмаженi кавовi зернятка, одну чайну ложку цукру, виливаєш туди дві чайні ложки рому і все це... заливається щойно звареною чорною кавою по самісінькі вінця. Потім накривається блюдцем і настоюється рівно п’ять хвилин. Дехто додає ще й дрібку чорного перцю».

Кава «Даміана» робиться за тим же рецептом, що й «американка». Тільки замість окропу до вже завареної міцної кави доливається така ж кількість круто завареного чорного чаю. Сорт, як розумієте, має бути з найкращих. Інакше справа не варта заходу.

Кава в дорогу. Якщо ви маєте їхати кудись далеко, особливо звечора, і дорога займе всю ніч, вранці дуже доречною буде гаряча запашна кава. Не покладайтеся в цьому на придорожні генделики. Там вам запропонують хіба що розчинну. Радимо перед виїздом всипати до термоса свіжозмелену дуже дрібно каву (дрібніше, ніж для джезви чи еспресо) з розрахунку — одна чайна ложка «з чубчиком» на 60 мл — міцна або на 100 мл — звичайна. Залити окропом, одразу ж перемішати і міцно закрутити кришкою. Можна додати зернятко кардамону, якщо є під рукою. Цукор — за бажанням. Рано-вранці, коли відкриєте термос і пахощі кави додадуть бадьорості, ви помітите, що ваші супутники «раптом» стали вашими ліпшими друзями! Не пошкодуйте для них філіжаночки!

Кава мисливська. Не тільки для мисливців і рибалок, а й для будь-кого, хто змерз у лісі чи полі й не має під рукою нічого, окрім снігу, вогнища, полотняного мішечка з меленою кавою та старої доброї армійської пом’ятої «люминевої» кружки десь півлітра об’єму. Кружка щільно набивається снігом. Потім він на багатті розтоплюється і доводиться до кипіння. При цьому треба не забути на ліву руку одягти рукавицю.

У киплячу воду висипається жменя меленої кави — правою рукою, одразу ж лівою кружка знімається з вогню (ось навіщо рукавиця). Сухою гілочкою з листяного дерева розмішується гуща і знову напій доводиться до кипіння, кружка знімається з вогню, ще раз розмішується гуща, що піднялась догори, знову ставиться на вогонь (краще на вугілля), цей ритуал повторюється втретє, після чого кружка ставиться в сніг, аби гуща осіла, а кава трохи охолола. Цукор — тільки вприкуску. А ще краще пити мисливську каву зі шматочком чорного гіркого шоколаду.

Деякі екстремали пориваються ще й горілки туди хлюпнути. Але то небезпечне збочення. По-перше, губиться смак, а по-друге, після короткочасної бадьорості нестримно хилить у сон, а це в тих реаліях небезпечно.

Кава з коньяком за Швейком. Цитується дослівно: «Є два способи. Перший: ви п’єте коньяк і запиваєте його кавою, і другий — ви п’єте каву і запиваєте її коньяком. Послідовність залежить від наказу по маршовому батальйону».

Кава антивірусна. Ще 50 років тому цю каву варили у Києві та Варшаві, як тільки посполитство починало масово шморгати носами. До чашки гарячої кави — все одно, еспресо чи з джезви — додається скибочка лимону і подвійна порція цукру (ще краще — розім’яти в чашці лимон iз цукром і залити гарячою кавою). От і все! Але дуже смачно і корисно: якщо саме в той момент ви вдихнули якийсь капосний вірус, кава з лимоном вб’є його на місці!

Справжня американська кава. Те, що у наших кав’ярнях називають «американкою», — то насправді італійське еспресо, розведене окропом до міцності і кольору чаю. Справжню американську каву від початку підкорення «Дикого Заходу» варили так, як це описано у книгах Фенімора Купера і Джека Лондона. Перше: справжню американську каву ВАРЯТЬ, а не заварюють чи запарюють. І не в джезві, а в каструльці чи казанку обсягом не більше літра. Кавові зерна (звісно, підсмажені) товчуть у ступці, але не розтирають у порошок. Потім їх кладуть у каструльку, заливають холодною водою (в міських умовах — відстояною, у польових — джерельною) і ставлять на повільний вогонь на плиті або на вугілля в багатті. Доводять до кипіння, зменшують вогонь до мінімуму — і варять каву, доки не випарується щонайменше половина рідини. Смак і колір такого напою, звісно, відрізняється від звичної кави — «експресу» чи джезви. Однак недаремно справжню американську каву так цінували золотошукачі, трапери і розвідники. Вона знімає втому, поліпшує зір і слух і, звісно, надовго надає бадьорості.

Нам же цей досвід може стати в нагоді в ситуації, коли під рукою немає бодай кавового млинка, не кажучи вже про джезву, а єдиний вогонь — це багаття на природі. А зерна потовкти можна навіть обухом сокири, загорнувши їх у чисту полотнинку».