Криптоісторія і сміхокорекція. Глибинні сенси майже антиутопії «Чарівник країни Оз» та її українське видання
Звісно, я читав цю книжку, ще коли був — ген-ген — совєтським підлітком. >>
Дев’ятого вересня Український оскарівський комітет офіційно оголосить претендента на премію в номінації «Фільм іноземною мовою». Наприкінці літа журі, до складу якого входять кінорежисер Олег Фіалко (голова Комітету), народна артистка України Ада Роговцева, лауреат двох технічних премій «Оскар» Анатолій Кокуш, голова Національної спілки кінематографістів Сергій Тримбач, кінокритик Володимир Войтенко, письменник Андрій Курков; продюсери Олексій Сєрков, Дмитро Колесников і сценарист Ігор Савиченко, методом таємного голосування відібрало три фільми — «Поводиря» Леся Саніна, «Трубача» Анатолія Матешка і «Плем’я» Мирослава Слабошпицького.
Найзапекліша боротьба триває між «Плем’ям» і «Поводирем», світова прем’єра якого відбулася на Одеському міжнародному кінофестивалі. Тоді після перегляду в переповненому залі, де хвилин п’ятнадцять глядачі стоячи аплодували знімальній групі, одна молода жінка піднялася і порекомендувала міністру культури Євгену Нищуку висунути «Поводиря» на «Оскара». Чи то Комітет прислухався до поради чиновника і звичайної глядачки, чи то справді їх полонило національне кіно з вражаючою історією про розстріляних кобзарів, де є сильні герої і до останнього кадру не відпускає інтрига, але факт залишається незмінним — «Поводир» поки що претендує на найпрестижнішу нагороду в кінематографі.
Хоча, на жаль, в Одесі фільм отримав усього три нагороди — друге місце за підсумками глядацького голосування, приз за найкращу акторську роботу в Національній конкурсній програмі дали Станіславу Боклану (зіграв сліпого кобзаря Івана Кочергу), і спеціальний диплом журі національної конкурсної програми здобув оператор стрічки Сергій Михальчук. На сьогодні «Поводир» більше не може похизуватися міжнародними відзнаками, та кінокритики настирливо рекомендують всім українцям його переглянути. Адже «Поводир» — це той фільм, який може переконати найвередливішого підлітка, що українське — значить цікаво, і одночасно з головою заглибити в одну зі сторінок історії України, про яку в школі мало що говорять. А саме без неї годі зрозуміти, чому країна стала такою, якою є сьогодні.
Та якщо бути відвертим, то всі шанси принести Україні статуетку «Оскара» має фільм-шок «Плем’я» про першу любов глухонімих підлітків. Його прем’єра відбулася в Канні навесні. Тоді стрічка для глядачів з віковим обмеженням 16+ здобула три призи конкурсної програми «Тиждень критики». А далі все пішло як по маслу. Вже 25 країн світу придбали цей проект для прокату. В тому числі США, де «Плем’я» вийде у широкий прокат у 2015 році. Фільм взяв участь у 20 міжнародних кінофестивалях, здобув 10 призів. В Єревані на «Золотому абрикосі» «Плем’я» вибороло Гран-прі, де журі очолював Марко Мюллер, який 10 років був директором Венеціанського фестивалю. Мирослав Слабошпицький каже, що один священик в екуменічному журі півфільму проплакав. Чому? Читайте в «УМ» наступного тижня перед прем’єрою фільму «Плем’я» в Україні, яка відбудеться 11 вересня.
Звісно, я читав цю книжку, ще коли був — ген-ген — совєтським підлітком. >>
Покоління за поколінням ми падаємо у землю як зерна, але творимо щось більше за нас. Це прикінцева професорська цитата у новій - першій художній книзі історика і журналіста Олександра Зінченка "Два мільйони світанків (Трипільська таємниця)". >>
Вірші з трьох збірок поетеси і військовослужбовиці Ярини Чорногуз готують до друку в американському видавництві Arrowsmith Press в перекладі Амелії Глейзер. >>
Найчастіше у троїцьких букетах – чебрець, м'ята, любисток, меліса, барвінок, медунка, полин, деревій, звіробій. >>
У Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка відбулася подія, яка щороку об’єднує драматургів, режисерів, акторів і глядачів навколо сучасних театральних текстів. >>
Окрасою селища Котельва на Полтавщині є фігурні мережані димарі. Блакитний — з білочками, сірий — з півниками, зелений — з квітами... >>