М’яка сила

Мистецтво у часи війни продовжує «йти у маси», проте має глибокий контекст та благородну мету. Триста візій України від більш ніж сотні авторів, складна структура, різні жанри та форми — от що представляє собою проект «Український ландшафт. По той бік відчаю». Він відкрився напередодні Дня Незалежності, 21 серпня, у столичному «Мистецькому арсеналі».

Те, що об’єднує державу

«Коли говорять гармати — музи мовчать», — згадала на відкритті виставки відомий вислів генеральний директор «Мистецького арсеналу» Наталія Заболотна. «Але не варто забувати, що культура — це м’яка сила. Ми маємо бути сильними у своєму добрі», — додала вона.

Одна з частин проекту — пейзажні роботи сучасних українських художників. Серед учасників проекту — як визнані митці, так і молоді перспективні художники. До експозиції увійшли роботи  Анатолія Криволапа, Андрія Сагайдаковського, Олександра Бабака, Артема Волокітіна, Олександра Ройтбурда, Максима Мамсікова, Олександра Сухоліта, Олега Тістола, Миколи Маценка, Марини Скугарєвої, Тиберія Сільваші, Даниїла Галкіна, Юрія Пікуля, Антона Логова, Влади Ралко та інших.

Організатори зауважують: «Український пейзаж стає важливим інструментом самоусвідомлення нації, її ціннісного вибору та пошуку ідентичності. Масштабна виставка художніх робіт покликана продемонструвати унікальність українського природного та культурного ландшафту, показати, що навіть традиційний пейзаж стає контрапунктом до трагічної картини театру воєнних дій, що сколихнули нашу країну. Адже територія, ландшафт — це те, що об’єднує державу, і саме візуальний образ краєвиду спадає на гадку в більшості випадків, коли людина думає про Батьківщину».

Художниця Влада Ралко поділилася з «УМ»: «Мої пейзажі є прямим продовженням того, що я робила раніше. Я розглядаю пейзаж як тіло або як варіант відображення внутрішнього стану Героя. Це ніби внутрішнє та зовнішнє помінялись місцями, і внутрішній таємний і дуже вразливий світ став тим самим пейзажем».

Пейзажі, представлені на виставці, безпосередньо чи опосередковано, але все ж нагадують про війну і Крим: кольорами, лініями, формами, фактурою. Цього не заперечує і куратор Євген Карась: «Пейзаж, більш ніж будь-який інший жанр, візуалізує українську ідентичність. Війна змушує кожного вирішити, хто він: українець, росіянин, китаєць? У цих залах уся картографія України. Тут багато Криму — наші художники любили його малювати. Думаю, колись ми покажемо ці українські пейзажі в українському Криму».

Багато відвідувачів називають цю частину виставки «бенефісом Карася». І не дарма. Більшість робіт, представлених у «Мистецькому арсеналі», належать його галереї Karas Gallery. До речі, одній із найперших у Києві. Проте невелику кількість полотен надав арт-центр «Я Галерея», Mironova Gallery, Stedley Art Foundation та Ігор Воронов і Юрій Когутяк.

«Краще б цих виставок не було»

По той бік відчаю починається справжня свобода. Саме такої думки кураторка фотопроекту на підримку постраждалих учаників АТО Мар’яна Мусій. Назва експозиції, співзвучна зі словами Жана-Поля Сартра, глибоко передає всю глибину цінності людського життя. Автор фотографій Олександр Чекменьов сам родом із Луганська, тому ціннісні імперативи і сприймання ситуації дуже загострені. Експозиція має дві частини. Перша суто соціальна — фотографії постраждалих бійців, які сьогодні проходять курс лікування. Друга більш художня — мешканці міст Донбасу на тлі своїх зруйнованих будинків. Чекменьов каже, що хотів би, щоб цих виставок не було. Фотограф із болем поділився своїми враженнями: «У Слов’янську було складно називатися журналістом. Нам не довіряють. Але у шпиталі було ще складніше. Перша людина, яку я знімав, була без кистей. Я готувався годину і зробив усього кілька світлин. Складно, коли у палаті лікар питає: «Ви його батько?», а я відповідаю: «Ні», але розумію, що за віком це міг би бути мій син». Фотограф просить подивитися кожному бійцеві в очі. Біля всіх фотографій — номери рахунків, куди можна переказати кошти. Кураторка фотовиставки  Мар’яна Мусій наголошує: «Саме зараз ми отримуємо безпрецедентний досвід і вчимося бути небайдужими». Світлини супроводжують короткі історії про солдатів і номер рахунку, на який можна надіслати допомогу на лікування. Без сліз ніхто з цього залу вийти не зміг.

Окрім того, благодійний фонд «Мистецький арсенал» спільно з волонтерською групою «Київ—схід-діти» розпочав акцію «Арсенал добрих справ». Поки перші гості дивилися виставку, в сусідніх залах на «Арсеналі ідей» галасували діти. Усі вони — біженці з Донбасу. Цього року вони підуть до школи не у своїх рідних містах, а в Києві. Метою благодійного проекту «Арсенал добрих справ» є забезпечення дітей усім необхідним до школи, зокрема одягом та канцтоварами. На «Арсеналі ідей» вони малюють, роблять досліди, граються і, можливо, на якийсь час забувають про жахи війни, їхній сміх заходить у всі шпарини «Мистецького арсеналу».

Два інші проекти були зроблені спільно з медіа. Журнал «Фокус» презентував дванадцять журнальних обкладинок від українських художників Олега Тістола, Івана Семесюка, Олексія Сая, Миколи Маценка, Андрія Зелінського, Юрія Єфанова та Закентія Воробйова. А телеканал «1+1» та режисер Олександр Шапіро представили проект «Кіноправда: еволюція транс-естетики від Симфонії Донбасу до АТО. По той бік добра і зла». Дискурс новиннєвих випусків телеканалу та кадри з фільму «Симфонія Донбасу» Дзиґи Вертова вибудовують внутрішньоподієвий ландшафт сучасного.

Проект буде відкритий для відвідувачів до 7 вересня. Тому час для споглядання картин, допомоги дітям та військовим і пошуку того, що по той бік відчаю ще є. Міністр культури Євген Нищук, який також був присутній на відкритті виставки, побажав усім знайти вихід із жаху та відчаю у надії на майбутнє.