Вірменин Сергій Нігоян i білорус Михайло Жизневський стали першими жертвами війни Майдану з режимом і першими героями Небесної сотні. Тоді, у січні, вигуками «Герої не вмирають!» в останню путь Михайла проводжали тисячі киян. І після похорону друзі героя не залишили родину Жизневського без уваги.
Днями стало відомо, що друзі Михайла допомогли його батькам придбати двокімнатну квартиру в Гомелі. Цю ж інформацію підтвердила і мама героя, з якою вдалося поспілкуватися журналістам «України молодої». «Після смерті Михася до нас звернулися волонтерки Зоя Нечай, Тамара Шевчук i Любомира Кеплер. До нас приїжджала журналістка каналу «1+1» Валя Доброта, знімала, Марічка Падалко зі своїм чоловіком виходили з нами на контакт. Вони зробили все, щоб Михайлова мрія збулася», — розповіла жінка.
Як з’ясувалося, історія придбання квартири більш нагадує детектив. «Коли Михась загинув, уся Україна збирала кошти на підтримку його родини. А потім ті гроші зникли. Жінка, яка давала номер картки, сказала, що всі гроші пішли на похорон Михася, хоча це неправда, бо похорон організовували хлопці з УНА-УНСО. Коли ми підняли хвилю, вона нам віддала 2 тис. доларів і сказала, що це все. Тоді ми в березні знову порушили це питання і почали звертатися до різних фондів, які збирали гроші на підтримку родин загиблих. Зокрема, і до фонду Черновецького, який у січні, ще до масових розстрілів, сказав, що виплатить по 100 тис. гривень родинам загиблих. Там було багато проблем у зв’язку з тим, що батьки Жизневського — громадяни Білорусі, але нам вдалося їх вирішити і зібрати гроші на квартиру», — поділилася з «УМ» Тамара Шевчук.
Щоправда, історія з квартирою ще не завершена — для остаточної суми не вистачає 8 тис. доларів. «Господарі квартири відмовляються нам поступитися, доки не буде виплачено всю суму, тому ми поки що живемо на орендованій квартирі. Чоловік ходив до брата позичити гроші, але той погодився дати лише під проценти: щоб ми взяли 8, а віддали йому 12 тис. доларів», — каже пані Ніна. Питання з отриманням компенсацій, обіцяних українським урядом, контролюють активісти громадської організації «Родини героїв Небесної сотні».
У самому Гомелі ставлення до родини Жизневських після смерті сина різне. «Є нормальні люди, які приїжджають, розмовляють, купують мені ліки. Але є й такі, що плюють мені в душу, ображають пам’ять сина. Кажуть, що Україна розв’язала війну, вбиває людей. А я кажу: ви були в Україні? Ви бачили це? Я зараз з усіма воюю за Україну. Я мовчати вже не буду, я буду ходити і всім розповідати правду про Україну», — говорить жінка.