Коли літо добігає кінця і вже щільно поставлено банки з консервацією на холодну пору, відповідальні господині однак не збавляють запалу зробити ще більші запаси. І кабачків-помідорів можна доробити. Ось іще трохи нових й оригінальних рецептів.
Закуску з уздовж порізаних на пластинки кабачків у солодкувато-гострому помідорово-перцевому соусі дехто називає «Тещин язик». Якщо вам така аналогія не до вподоби, назвіть страву, скажімо, «Кабачкові пластівці-гіганти» — і готуйте потрібні інгредієнти. Беріть по 3 кг кабачків та помідорів, 5 великих болгарських перчин, 1-2 стручки гіркого перцю, по 0,5 склянки рослинної олії та 9-процентного оцту, 5-6 столових ложок солі без верху, цукру — 1,25 склянки та 5-6 зубчиків часнику. Усе, що необхідно, миємо, звідки треба — вибираємо насіння. Кабачки чистимо і уздовж нарізаємо тонкими смужками (можна й упоперек — кружальцями). Помідори та болгарський перець ріжемо і пропускаємо через м’ясорубку. Ставимо масу на вогонь. Коли покипить хвилин 5, додаємо кабачки, олію, сіль і цукор. На малому вогні, періодично акуратно помішуючи, варимо 30 хвилин. Потім додаємо оцет, часник — і проварюємо ще 5 хвилин. Знімаємо з вогню, розкладаємо у стерилізовані банки і герметично закручуємо.
Кабачкову ікру можна робити за рецептом «Від свекрухи». Потрібно: 6 кг кабачків, кілограм ріпчастої цибулі, по 500 г майонезу і томатної пасти, столова ложка солі з верхом, чайна — меленого гіркого червоного перцю, 100 г цукру, склянка соняшникової олії. Кабачки миємо, вибираємо насіння, якщо не дуже молоді — чистимо. Далі пропускаємо через м’ясорубку або тремо на дрібну чи середню тертку, дрібно кришимо цибулю. Приправляємо сіллю і перцем. Акуратно змішуємо і варимо на повільному вогні 1,5 години, періодично помішуючи. Потім додаємо томатну пасту, майонез, цукор, соняшникову олію і варимо ще годину. Розкладаємо у стерилізованi банки і закручуємо. Зберігаємо в прохолодному місці.
Хочете взимку смакувати смачними консервованими помідорами?! На три 3-літрові банки беріть 5 столових ложок солі, склянку цукру, дві третини склянки оцту, 15 лаврових листочків, 30 горошин чорного перцю, 20 листочків вишні, головку часнику, пучок кропу. Помідори промиваємо проточною водою, відриваємо хвостики, даємо стекти воді й сухими (щоб не полопали, можна акуратно проколоти зверху в кількох місцях зубочисткою) викладаємо у попередньо вимиті банки, на дно яких уже покладені листя хрону, лавра та вишень, гілочки кропу, горошини перцю і часник. Потім готуємо маринад. На три 3-літрові банки кип’ятимо не менше 5 літрів води (на кожну потрібно по 1,5 літра, трохи — википить). У воду додайте сіль і цукор, дайте прокипіти 10 хвилин і залийте киплячим маринадом підготовлені помідори у банках. Накрийте кришками для консервування. Оцет відразу не вливайте! Від спецій маринад може стати бурим. Із часом він має посвітлішати. Якщо з’явиться пінка — зберіть.
Помідори під кришками мають паритися хвилин 10-15. Потім злийте маринад, закип’ятіть. Влийте у кожну банку по 50 г оцту і залийте киплячим маринадом знову. Закатайте банки. Переверніть догори дном — нехай охолонуть.
Якщо любите експериментувати і подобається терпкуватий присмак, можете зробити консервовані помідори з горобиною. У кожну банку спочатку на помідори зверху треба покласти по кетягу з багряними ягодами. Крім особливого присмаку, вони мають пофарбувати у надзвичайний колір маринад. Щоб смак був солодшим — попередньо горобину можна заморозити у морозилці.
Любителям домашніх томатних соусів сподобається хріново-часниковий. Для приготування потрібно кілограм помідорів (можна поєднати зелені зі стиглими, але останніх має бути не менше ніж 400 г), 60 г кореня хріну, 40 г часнику, 1-2 чайні ложки солі, одна — цукру. Ще — за власними уподобаннями — можна додавати чорний і червоний мелений перець або паприку, оцет. Підготовлені помідори і хрін треба пропустити через м’ясорубку, часник вичавити через часникодавку. (Оскільки хрін сильно забиває решітку, його краще перекручувати в останню чергу і брати на 10—20 г більше — бо частина хрону накручується на гвинт). Хто любить гостріші соуси, варто додавати більше хрону або часнику. Масу посолити, додати цукор, акуратно вимішати і помістити в скляну тару (найкраще — у баночки об’ємом 100 мл; максимально — у півлітрові). Поставити у холодильник. Вживати можна відразу після приготування. Втім, якщо дати постояти з тиждень у холодильнику — буде смачніше. Зберігати такий соус герметично закритим, у холодильнику, незважаючи на те, що його не варять, можна довгенько.
Ще свіжі зимові спогади про морозні вітряні дні, коли великою насолодою було зігрітися тарілкою гарячого борщику зі сметаною. Господині урізноманітнювали цю насолоду замороженим щавлем, законсервованою заправкою для борщу, заготовленими з осені чи купленими в магазині бурячками. >>
Найочікуваніший «смачний» сезон — це все-таки полуничний. Думаю, мало хто не погодиться зі мною, що полуниця — це не просто ягода, це ціла історія: весна в розпалі, відпустки на носі і навіть повернення з роботи додому — особливе: обов’язково з пакетиком запашної червоної ягоди. >>
Про користь кулешів, про яку я і так, утім, знаю, цього разу наслухалася від бабусь на лавочці. А народні рецепти — перевірені часом і, як правило, доступні. Тож готуємо. >>
Уже майже літо, а це означає, що ми знову шукатимемо затінки, холоднi страви і прохолоджувальнi напої. Лимонади — прекрасний засіб для втамовування спраги, охолодження організму і вітамінізації, як кажуть, три в одному. Отож за роботу! >>
«Сонце в цеберку» — саме так назвав своє знамените варення з кульбаб Микола Канішевський, відомий нам як телепродюсер, перший віце-президент Національної телекомпанії України, ведучий телевізійних програм («Вісті тижня» та інших цікавих проектів). >>
От так і незчулися, як перша їстівна зелень, обдарувавши нас весняними вітамінами, відбуяла, і на зміну їй для багатьох несподівано приходять... грибочки. Це і ви помітите, коли зайдете в лісопосадку чи хвойний ліс подихати цілющою хвоєю, а додому повернетеся з торбинкою тугеньких маслючків. >>
