Чудеса трапляються з тими, хто в них вірить. Особливо якщо до цього додати кохання, яке може повернути людину ледь не з того світу. Про це добре знають Едуард та Тетяна Ткачі, які днями відіграли весілля в Київському військовому шпиталі.
У шпиталі дев’ятнадцятирічний Едуард, солдат-контрактник 79-ї аеромобільної бригади з Миколаєва, уже півтора місяця лікує важкі поранення, які отримав 3 червня під час боїв під Червоним Лиманом, коли біля нього розірвався снаряд. Лікарі тоді поставили йому страшний діагноз — проникаюче осколкове поранення лівої скроневої частки головного мозку, двостороння контузія, перелом тім’яної кістки. Хлопець пережив зупинку серця при транспортуванні з Харкова до Києва. Перебував у комі 15 днів, а після операції були ускладнення в роботі нирок. Та, незважаючи на це, він виборсався з лабет смерті й запропонував своїй коханій бути з ним на все життя.
«Лікарі казали, що він не виживе. Ймовірність того, що він одужає, становила не більше одного відсотка. А зараз, як бачимо, сталося диво. Наразі його переводять iз головного корпусу в Ірпінь, де солдати перебувають уже на реабілітації. Я думаю, що тільки взаємне кохання врятувало його», — розповіла «УМ» координатор фонду допомоги країні «Крила Фенікса» та співорганізатор весілля Неллі Стельмах.
У госпіталі, де молодят зареєстрували, все було, як на справжньому весіллі: і рушник, який Тетяна вишила власноруч за два місяці, і короваї від батьків, і синьо-жовтий букет, який нареченим передав сам Прем’єр-міністр Яценюк.
У цивільному шлюбі пара вже три роки. Тетяна старша за Едуарда на сiм років. Півтора року тому він освідчився коханій i навіть купив обручки, але дівчина відмовила. Зізнається, що лякала різниця у віці й невдалий досвід першого шлюбу, від якого є 8-річний син Іван. Але після поранення понад усе побоялася його втратити. Іванко зізнається, що тепер хоче брата.
Молода дружина каже, що нікуди не пустить чоловіка, хоча той рветься назад ще з перших днів, як прийшов до тями. «Хто його туди пустить? Зараз Едуарда ще чекає як мінімум три операції. А потім два роки реабілітації під наглядом лікарів Миколаївського військового госпіталю», — ділиться з «УМ» Тетяна Ткач.
До речі, це вже п’яте весілля, яке відбулося в госпіталі. «Ми організовуємо весілля за 2-3 днi. З організацією ніяких проблем не буде. Якщо треба, організуємо ще», — ділиться пані Неллі. І, зважаючи на те, якою опікою оточені тут поранені, за цим справа не стане.
ДОПОМОЖЕМО РАЗОМ
Молоде подружжя Ткачів нині усім миром збирає гроші на титанові імпортні черепні пластини, адже мозок солдата досі майже незахищений. Якщо є бажання допомогти, на прохання родини публікуємо номери карток у Приватбанку: 5168 7553 8511 3226 (на ім’я матері хлопця Ткач Надії Михайлівни) або № 4405 8858 2488 8421 (на ім’я дружини Скрипник Тетяни Валеріївни).