«Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил»

Про Віктора Баранова я, тоді ще студентка Університету Шевченка, вперше почула на початку 90-х. Його пісня «До українців» у виконанні Теодора Кукурузи лунала по кілька разів на день із радіоприймачів та телеекранів. Тоді надзвичайно гостро і болюче сприймалися його слова «Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил. Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина. Тільки хто ж колись небо прихилить до ваших могил, як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна?». Власне, і досі вони не втратили своєї актуальності.

Віктор Баранов народився 14 жовтня 1950 року в селі Кривушi Кременчуцького району на Полтавщині. Закінчив філологічний факультет Київського університету ім. Т. Шевченка, був головним редактором літературного журналу «Київ» та віце-президентом Товариства «Україна—Румунія», лауреатом багатьох літературних премій. Писав прозу і поезію, любив сатиру і гумор. «З ним було цікаво спілкуватися. Він був досить ерудованою людиною, міг легко цитувати класиків, любив вставити анекдот чи байку з кулуарного життя наших класиків. А знав він справді багато — він же практично все життя провів у літературному середовищі, був знайомий iз багатьма «метрами», — згадує голова Київської організації НСПУ Михайло Сидоржевський.

У листопаді 2011 року його було обрано головою НСПУ замість Володимира Яворівського, якого письменники звинувачували у продажі спілчанського майна. З приходом Баранова Спілка ожила — з’явилися нові проекти, почали проходити творчі вечори, до спілки пішла молодь. «Мені є за що особисто і від імені молодих письменників подякувати Вікторові Баранову — за час роботи на посаді голови НСПУ він радо підтримував усі, навіть дуже нестандартні, молодіжні проекти», — говорить секретар НСПУ Сергій Пантюк.

Він знав про свою хворобу, знав, що «онко» — це дуже серйозно, але намагався говорити про це з іронією. Тим, хто бачив його у Спілці — завжди веселого, енергійного, зацікавленого справами, — і на думку не спадало, що коїться в його душі. Практично до останнього місяця свого життя він прагнув працювати.

«Він був хорошим письменником, його романи «Заплава» та «Не вір, не бійся, не проси» зачепили за живе. А вірш «До українців» став піснею, яку співали, мабуть, усі патріоти... Колись давно, ще далекого 1981 року, Віктор Баранов був редактором першої збірки неймовірного поета Івана Іова. Тепер вони зустрінуться... Вічная пам’ять і земля пухом», — написав на своїй сторінці у Фейсбуці Сергій Пантюк.

Віктору Баранову було 63. Прощання з письменником відбудеться о 10.30 у понеділок у Спілці письменників. Поховають його на Байковому кладовищі.