День «П»

«Це дало нам надію...»

Так склалося, що святкування в нормандському місті Довіль стало першим «виїздом у світ» президента Росії Володимира Путіна після анексії Криму й стрімкого перетворення ВВП iз шанованого глави потужної держави на персону нонграта у пристойному товаристві. Чи потиснуть йому руку західні лідери? Чи «зглянеться» кремлівський господар на вже без жодних «але» легітимного новообраного Президента України й чи «погодиться» з ним заговорити?

Саме такі питання найбільше цікавили експертів та пресу. І відповідь, яку вони отримали, багатьом із нас навряд чи сподобається. Та хоч би як українські патріоти сподівалися на те, що Путіну, до якого на теренах «нашого» інтернету вже давно застосовують лише присвоєне футбольними фанатами нецензурне прізвисько (ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла...), більше ніхто не подасть руки, у дипломатії діють інші закони. І війни в сучасному світі розв’язують та зупиняють передусім на дипломатичному, переговорному рівні. Тож саме той факт, що ВВП справді заговорив до Петра Порошенка, а отже, «легітимізував» його статус із позиції Кремля, чи не найбільше потішив західних політиків, які з тривогою стежать за розвитком російсько-українського конфлікту. «Це дало нам надію на те, що великої війни таки не буде, і вашому Президенту вдасться домовитися з Путіним», — із полегшенням зізнався «УМ» знайомий дипломат однієї із сусідніх країн ЄС.

Більше того — цілеспрямовано чи мимохіть, Путін нещодавно назвав Віктора Януковича «колишнім Президентом». А ще ж недавно вперто іменував «легітимним»...

Рукостискання як чинник міжнародної політики

Щоправда, чимало західних ЗМІ не приховували свого обурення самим фактом запрошення одіозного за нинішніх обставин Володимира Путіна на «День Д». Бо хоча ніхто й не заперечує вирішальної ролі СРСР у перемозі союзників над гітлерівською Німеччиною, Червона армія у висадці в Нормандії участі не брала. А отже, й присутність Путіна на цьому святі була зовсім необов’язковою.

Водночас зрозуміло й те, що якби не агресія Росії щодо України, запрошення президента РФ на свято нікому б не видалося «дивним». Але агресія є, анексія Криму очевидна, тому й питання виявилося актуальним. «Західні лідери нібито засудили Путіна за захоплення Криму, перенісши зустріч «Великої вісімки» з Сочі і не запросивши на неї російського президента. Але ви б про це не здогадалися, глянувши на графік Путіна на цьому тижні», — саркастично зауважила газета «Уолл-стріт джорнел», дорікнувши президенту Франції Франсуа Олланду за запрошення Путіна на урочистості (а саме господарі свята визначали, кого запрошувати). Хоча що тут дивуватися, якщо Париж, усупереч усім можливим санкціям, досі не скасував угоду про продаж Росії військових гелікоптероносців «Містраль».

Саме Олланд доклав чи не найбільше зусиль, щоб Путін не почувався в компанії світових лідерів повним... вигнанцем. Господар Єлисейського палацу навіть випробував свій шлунок подвійним застіллям — спершу повечеряв із президентом США Бараком Обамою, а потім — із Путіним, позаяк перший у жодному разі не хотів перетинатися з другим.

Утім прем’єр-міністр Великої Британії Девід Камерон та канцлер Німеччини Ангела Меркель також порушили загальну домовленість не вступати в діалог із президентом РФ доти, доки Москва не змінить політику щодо України. І хоча Камерон на початку зустрічі руки Путіну все ж не подав, прес-секретар кремлівського лідера Дмитро Пєсков запевнив, що рукостискання таки відбулося — наприкінці зустрічі, вже поза об’єктивами камер.

«До Путіна стояла черга...»

Напередодні зустрічі в Нормандії лідери «Великої сімки», з якої поки що впевнено випала Росія на чолі з Путіним, у Брюсселі одностайно засудили порушення Російською Федерацією суверенітету та територіальної цілісності України. «Незаконна анексія Росією Криму та дії з дестабілізації ситуації на сході України неприйнятні та мають бути зупинені», — наголосили учасники засідання в підсумковій заяві, попередивши Москву про застосування третьої хвилі санкцій у разі незгоди на деескалацію конфлікту.

Зокрема, від Путіна вимагали визнати результати президентських виборів в Україні, співпрацювати з новообраним Президентом Порошенком, зупинити потік зброї та бойовиків на схід України, повністю відвести війська від російсько-українського кордону та гарантувати постачання газу.

Щонайменше один із «Великої сімки», президент США Барак Обама, лінії дотримався — у Франції він тримався від Путіна якнайдалі й уперто його «не помічав». І, на думку західних оглядачів, не приховував розчарування Європою, яка виявилася не готовою пожертвувати власними інтересами (російським газом, контрактами з продажу «Містралів» тощо) заради єдності з «українського питання».

Утiм не менш холодно до російського лідера поставилася королева Великої Британії Єлизавета ІІ. У Франції вона також не звертала на нього уваги, а напередодні поїздки в промові перед депутатами Нижньої палати парламенту наголосила, що Об’єднане Королівство «працюватиме заради миру й безпеки в Європі та стабільних відносин між Росією та Україною, що ґрунтуються на повазі до національного суверенітету, територіальної цілісності та міжнародного законодавства».

Що ж до решти гостей «Дня Д», то, за словами очевидців, вони завдали неабиякого розчарування Обамі та його однодумцям. «Наш прем’єр-міністр разом з американським президентом хотіли, аби європейські лідери бойкотували Путіна на цьому заході. Але з Путіним усі хотіли зустрічатися, до нього стояла черга. Через це навіть на дві години затрималася програма в Нормандії», — цитує «Українська правда» одного з членів делегації, що супроводжувала у Франції главу уряду Канади Стівена Харпера.

Путін і «помітні зміни»

Що ж до Петра Порошенка, то фотографії, на яких він із висоти свого зросту дуже красномовно дивиться на «кремлівського карлика», облетіли чи не всі світові ЗМІ. Проте Петро Олексійович — прагматик і професійний дипломат. А отже, також уміє домовлятися. І хоча в своїй інавгураційній промові він поінформував увесь український народ, що однозначно в розмові з Путіним наголосив: Крим — невід’ємна частина України й іншого не дано, все ж головне, що розмова з ВВП таки відбулася. До її організації також доклав руку Франсуа Олланд — зокрема й тим, що запросив на 70-річчя висадки союзницьких військ у Нормандії на той час іще не інавгурованого, але вже обраного Президента України.

До слова, як заявив міністр закордонних справ Франції Лоран Фабіус, який був присутній на вечері Олланда й Путіна в Єлисейському палаці, президент РФ визнав, що «має певний, але не цілковитий вплив» на сепаратистів в Україні.

«Побачимо, що відбуватиметься у найближчий час, але ми дали зрозуміти: безперечно, великий конфлікт в Україні не є в інтересах жодної зі сторін», — наголосив Фабіус.

А його німецький колега Франк-Вальтер Штайнмайєр, у свою чергу, зауважив, що в поведінці Росії в українському конфлікті «вже відбулися помітні зміни».

Власне, той факт, що Росія повернула в Україну раніше відкликаного посла Михайла Зурабова, який навіть був присутній на інавгурації Порошенка, також є свідченням готовності до переговорів. І хоча «обізнані джерела» свідчать, що Путін готовий згорнути будь-які військові дії на Донбасі в обмін на визнання офіційним Києвом Криму російською територією, перші дії Порошенка на посаді глави держави свідчать: іти на поступки загарбнику він не збирається. А отже, під тиском світової спільноти Кремлю не залишається нічого іншого, окрім домовлятися.