Позбавить головного болю «Тризуб»

Про Крим та Кіпр, відлуння браку кавової культури та Юрія Кульчицького

«Цю ідею я виношую давно, — каже кавовий есперт, автор кількох книжок про каву і блогер Сергій Ремінний. — Спочатку здавалося: складається слушний момент для створення стандарту національного кавового напою, коли ми започатковували проведення в Україні кавових чемпіонатів 10 років тому. Згодом гарним приводом міг стати 2010 рік, коли несподівано Україна стала світовим лідером iз динаміки росту споживання кави за десятиріччя. Але не складалося. Думаю, найперше тому, що історія нашої країни ще у складі СРСР не мала справжньої кавової культури. Нинішній, 2014-й, патріотичного піднесення спонукає цілеспрямовано й наполегливо просувати ідею створення брендової кави по-українськи».

Якщо згадати, «територіально-географічних» кавових напоїв немало: по-турецьки, по-польськи, по-віденськи, по-львівськи. Практично не відрізняються між собою рецептурно і за способом приготування кава по-турецьки і кава по-грецьки, зазначає Сергій Ремінний. Як у Туреччині, так і в Греції каву готують у кавоварці, яку ми називаємо «туркою». Турки кажуть на неї «джезва», а греки — «ібрик» (це слово турецького походження, на батьківщині тепер ним називають просто посудину для води). Більше того, до 1974 року в Греції пили «турецьку каву», до того часу, коли грецький острів Кіпр окупували турецькі війська. Відтоді назвати каву «турецькою» у Греції означає не що інше як зачепити національні почуття. Так само і стосовно назви «кава по-грецьки» — у Туреччині. До речі, міжнародні змагання з приготування кави по-турецьки політкоректно називають Ibrik/Cezve Championship, уточнює Сергій Ремінний.

Звiсно, не лише окупацiя українського Криму Росією підштовхнула Сергія Ремінного активізувати ідею просування українського національного кавового напою. Його створення він разом із кількома однодумцями вважає елементом національного самовираження, державної самоідентифікації і просто самоповаги. При цьому не варто забувати про козака-галичанина Юрія Кульчицького, народженого біля Самбора, завдяки якому з’явилися перша кав’ярня у Відні, кава по-віденськи та перша в Європі мережа кав’ярень.

Кава Свободи

Пропонується готувати каву з назвою 3-Zub (Tryzub), слоганом для просування якої зробити слова «Кава Свободи» (Freedom Coffee). Основні легкодоступні складники: кава, мед і лимон. Українська «родзинка» напою — не лише ідеологічний, а й смачний національний продукт — мед. Бо Україна є найбільшим його виробником на душу населення у світі. А найголовніше — тому що сучасну систему збору меду, так звану систему рамкових вуликів, уперше створив українець Петро Іванович Прокопович.

Можливо, яскравішим і прийнятнішим для більшості українців символом у каві була, скажімо, калина, — розмірковує Сергій Ремінний. Але ця ягода має специфічний смак, який не дуже гармоніює з кавою. До того ж, чи багато закладів харчування чи навіть магазинів ви зустрічали, де бачили ягоди калини?!

Лимон, точніше його сік, у каву по-українськи пропонують додавати, щоб напій подобався більшому числу людей. Бо приторно солодкий медовий смак — не для кожного. Взагалі, комбінування кави і лимона має анальгетичний ефект (щось на зразок цитрамону). «Знімання головного болю нашим національним напоєм — це додатковий бонус для тих, хто питиме каву по-українськи», — каже Сергій Ремінний.

Оскільки високі температури перетворюють мед на некорисний продукт, каву по-українськи пропонують подавати теплою. Процес приготування, що відбуватиметься з використанням шейкера, такий: спочатку варять класичний еспресо. У шейкер додають 40 мл холодної води, далі — еспресо і 20 мл цукрового сиропу (щоб краще розчинився), вичавлюють 10 мл соку лимона та кладуть (вливають) чайну ложку меду (найкраще квітковий, липовий або мед з акації; гречаний гірчить). Усе добре змішати і збити у шейкері.

Подавати каву по-українськи пропонують у склянці, що має назву Old Fashioned. Зверху накрити кружальцем апельсина (як нагадування про Помаранчеву революцію), яке буде основою для кріплення червоного гіркого перцю, що виконуватиме суто декоративну функцію. Помаранч надасть напою своєрідного приємного аромату, а якщо перед вживанням напою його відкусити — відчутнішим буде смак кави.

Кави «Тризуб» поки що не можна замовити у жодному кафе чи ресторані. Напій об’ємом 100-120 мл, за розрахунками її розробників, можна було б продавати за 3-4 долари.

Якщо бажати створити варіант кави по-українськи з додаванням алкоголю, Сергій Ремінний радить додавати звичайну білу горілку (10-15 мл), яка акуратно підвищує «градус». Медова з перцем зробить напій різко-гострим.

Сергій Ремінний — із покоління бізнесменів, які започатковували кавову історію незалежної України, каже, що кожен при бажанні може змінити каву «Тризуб». Хоча наполягає на суті — базовій комбінації «кава з медом».

«Патентувати ідею ми не збираємося, — каже «УМ» Ірина Шульженко, організатор українських кавових чемпіонатів, яка на практиці, по суті, склала воєдино всі складники кави по-українськи. — Це просто ідея для барів та ресторанів. Змінювати інгредієнти я б не радила. Бо саме у варіанті, який ми пропонуємо, напій вийшов смачний, простий у приготуванні і, головне, «дуже український». Утiм це не означає, що не можуть існувати варіанти авторських кавових напоїв».

Ідеологом кави по-українськи виступає львів’янин Василь Полуйко, президент Західноукраїнського ресурсного центру. Відпрацьовував його створення київський барист-тренер, народжений у Грузії, Лексо Калдані.

«Не виключаю, що згодом каву по-українськи представимо на кавовому фестивалі, — каже Сергій Ремінний. — Але створення національного кавового напою — це ініціатива, а не проект. Не хотілося б, щоб нас звинуватили у комерційності. Кава — справді мій бізнес. Утiм я пропоную втілити ідею, яка б могла об’єднати людей і сприяла самоідентифікації. Пропоную писати «кава по-Українськи». Це питання не орфографії, а самоповаги. Скажімо, італійці часто пишуть національну приналежність напоїв і страв із великої літери».