Я маю право

Наприкінці 80-х у середовищі інтелігенції була надзвичайно популярною пісня відомого львівського барда Андрія Панчишина «Я такий щасливий — я маю право мати право». Нині ці слова все частіше спадають на думку, коли бачиш, як, навіть після Майдану, влада знову починає запроваджувати старі правила гри і всіляко намагається відстояти своє право на недоторканність.

Тим часом часи змінилися. Форум громадянських ініціатив, який нещодавно відбувся у Львові, засвідчив, що після Майдану небайдужі люди почали розробляти свої правила співіснування влади та громади і готова хоч зараз запропонувати свої варіанти хоч електронного уряду, хоч принципів самоврядування територіальної громади — віртуальна мережа ІТ-шників із ІТ-намету на Майдані запустила навіть цілу програму «Майдан-Хакатон». Причому багато людей думають в одному напрямi, намагаючись запропонувати владним структурам максимально прозорі, чесні й відкриті правила гри.

Питання лише в тому, як змусити відповідні структури прийняти ці правила гри? Одним із таких прикладів є Реанімаційний пакет реформ — антикорупційні законопроекти, які громадські активісти продовжують розробляти та проштовхувати на всіх рівнях. «Навколо РПР об’єдналося понад 150 експертів, активістів, журналістів, науковців, правозахисників, які разом розробляють законопроекти, добиваються їхнього ухвалення та контролюють утілення реформаторських законів», — ділиться досвідом журналістка Ганна Гопко. Серед тих законопроектів, які активістам вдалося провести через парламент, — Закон про доступ до публічної інформації, Закон про державні закупівлі, Закон про відновлення довіри до судової системи (люстрацію суддів), у першому читанні, Закон про освіту та Закон про суспільне мовлення. Причому активісти не обмежуються лише законотворчістю, співпрацюючи (а подекуди — і підміняючи) депутатів: саме вони свого часу блокували низку незаконних зборів представників суддівської системи, що намагалися обійти новий реформаторський закон, контролюють процес переобрання керівників суддівських органів, аби не допустити повернення на керівні посади суддів із заплямованою репутацією.

Законопроекти, подані до Верховної Ради через РПР, справді «незручні» для тих, хто звик домовлятися за спинами та відмивати гроші з бюджету. Наприклад, законопроект 2012а «Про відкритість використання публічних коштів» передбачає створення єдиного веб-порталу, де можна перевірити навіть видатки державних та комунальних підприємств, отриманих від господарської діяльності. А законопроект 4556, серед іншого, передбачає приведення положень про кримінальну відповідальність за корупцію у відповідність до міжнародних стандартів; встановлення відповідальності за подання недостовірних відомостей у деклараціях про майно, доходи і витрати; розширення можливостей конфіскації злочинних доходів від корупції. Прийняття такого закону — ще один крок до безвізового статусу з Європою. Ці та інші проекти винесені на розгляд парламенту вже цього тижня, і активісти пильно стежать за голосуванням.

Звичайно, всі розуміють, що влада так легко не відмовиться від своїх преференцій. Але точка неповернення уже перейдена. «На постмайданній емоційній хвилі нам вдалося домогтися, що усі ці розробки зараз розглядають. У значній мірі через наш тиск створено групу реформ у Кабміні, яка зараз розглядає всі пропозиції громадянського суспільства. Є підтримка серед частини депутатів. Ми постійно тиснемо на владу різними методами. Без такого тиску влада знову все заговорить і поховає в архівах», — переконана Ганна Гопко.

Розуміють активісти й інше — доки увага громадськості прикута до подій на сході України, людям важче зосередитися на таких, дрібних на перший погляд, речах, як самоврядування чи порядок у під’їзді. Але до цього варто повертатися. Адже будь-яка війна рано чи пізно має закінчитися.