Журналістика — професія не лише романтична, а й ризикована, особливо якщо ти маєш справу з людьми, які своє право розпоряджатися чужими долями ставлять понад усе. У цьому на власному досвіді переконався журналіст Юрій Лелявський, якого 15 діб сепаратисти утримували в заручниках. Лелявський приїхав до Слов’янська ще 25 квітня як позаштатний журналіст від двох ЗМІ (львівського «ЗІКу» та «РІА «Новості»), але так нічого не встиг ні відзняти, ні відписати.
Як розповів колегам пан Юрій, повернувшись додому, у перший же день по приїзді він прийшов до тамтешніх барикад та намагався поспілкуватися з жінкою старшого віку, яка принесла харчі своєму синові. Розмовляти вона відмовилась і порекомендувала звернутися по акредитацію до міської ради. Дорогою до будинку його і схопили сепаратисти. Пан Юрій намагався пояснити, що він журналіст-фрілансер і приїхав писати про те, що відбувається у місті. Але викрадачів «переконала» його «львівська» прописка. Журналіста схопили та тримали в полоні 15 діб.
«Поводилися зі мною, я б навіть сказав, лояльно, — розповів на прес-конференції Юрій Лелявський. — Не били, нормально годували, навіть приносили домашню їжу, один раз на день виводили на прогулянку». Тримали полонених у підвалах тамтешнього СБУ із зав’язаними руками та скотчем на очах. За словами журналіста, він чув, як допитували інших полонених: їх били, погрожували зброєю. Одного разу до підвалу, де їх тримали, увірвався хтось із сепаратистів i почав кричати, що його друга щойно вбили і він помститься за нього на них. Проте все обійшлося лише переляком.
Звільнили журналіста ще 9 травня, правда, він не розповідає, як саме. За кілька днів перед тим батько Юрія телефонував меру Слов’янська та просив звільнити сина.