Близько двадцяти кілометрів рову вже прокопано на Сумщині вздовж російського кордону. Глибина його — два метри. Ширина — чотири. Призначення — перешкодити вільному переходу через кордон важкої військової техніки та транспорту контрабандистів.
«Спорудження захисного бар’єру ми розпочали згідно з розпорядженням Києва, — розповідає «УМ» голова обласної адміністрації Володимир Шульга. — Для цього задіяні спеціальні машини, які працюють на півдні та на півночі області. Допомагають місцеві мешканці. Завдання влади — забезпечити техніку дизельним паливом».
Спільний кордон української Сумщини і російських Брянської, Курської та Бєлгородської областей становить 562,5 кілометра. Проте рів не дорівнюватиме всій довжині міждержавної межі. «Визначено ділянки, що є доступними для проходження техніки, — пояснює Володимир Шульга, — а там, де маємо болота, пагорби, потреби у спорудженні захисного бар’єру немає».
Протитанковим ровом буде перекрито приблизно третину кордону області, уточнює помічник командира прикордонного загону — начальник прес-служби Роман Ткач. Уже проведено роботи у Великописарівському районі, тривають у Краснопільському. Пан Роман називає здійснювані заходи плановим інженерним облаштуванням лінії державного кордону. Втім, якби не конфліктна ситуація, цього б нiхто не робив.
Чи ж були порушення кордону останнім часом і чи спостерігають наряди військову техніку з того боку? «Практично від початку напруженості, з першого березня, на нашій території не було спроб порушень кордону ні військовою технікою, ні озброєними особами, — розповідає «УМ» Роман Ткач. — У полі видимості прикордонників на території Росії не помічено якихось військових формувань. Так, як і ви, читаємо про це в інтернеті».
На жаль, ситуація вимагає невіртуальної пильності. Тож останніми тижнями службовці Сумського прикордонного загону працюють у посиленому режимі. Зокрема — на пунктах пропуску. Кожне авто проходить поглиблений огляд; звертають увагу на певну категорію людей. Таких «певних» — із короткими стрижками, без належних коштів, але у відповідній амуніції, декого з листівками — затримано восьмеро. «Якщо прикордонник бачить таку людину, він не може не поцікавитися метою прибуття в Україну, — розповідає пан Роман, — а також перевірити цю мету. Був випадок, коли чоловіки подібного зразка, зі шрамами та наколками хотіли перейти кордон. Мотивували тим, що їдуть на похорон батька. Службовці знайшли у їхньому мобільному номер батька й зателефонували йому. Виявилося, чоловік живий і при здоров’ї...»
З останніх випадків. Двох громадян Росії, які на автомобілі Hummer Н2 незаконно перетнули кордон України поза пунктом пропуску «Катеринівка», затримала група реагування відділу прикордонної служби «Шалигіне». Чоловіки пояснили, що вони прагнули потрапити на територію України для ознайомлення з обстановкою в державі та настроями громадян України. Такі «соціологічні поривання» росіян тепер має оцінити суд.
Для кращого узгодження дій із захисту кордону нині агресивного східного сусіда при управлінні загону створили координаційний штаб. До нього, окрім прикордонників, увійшли співробітники СБУ, МВС, прокуратури, представники Збройних сил України.
...Пригадуються давні радянські часи, коли люди безкордонно рухалися в один та інший бік. Утім, межа у районі села Юнаківка все ж мала прикордонний знак. Ним був велетенський самовар, що стояв на умовному перетині між Україною та Росією. Саме тут зустрічали офіційні делегації. На одній із таких тодішній керівник журналістської спілки Курщини, до речі, з прізвищем цілком українського звучання, навів приказку, що підкреслювала взаємну симпатію регіонів: «Не обирай хату — обирай сусіда». Сьогодні багато українців сумніваються в добропорядності держави-сусіда. Проте «хати» не поміняєш. Доводиться копати глибокий рів.
ВАРТО ЗНАТИ