Архіви як захист

«Архіви спецслужб знову стають доступними для суспільства», — запевнив новий директор Архіву Ігор Кулик учасників «круглого столу» з нагоди 20–ї річниці створення Галузевого державного архіву Служби безпеки України, що відбувся учора в Києві. Працівники різних архівних установ України, історики, юристи й громадські діячі проаналізували європейську практику доступу до архівів тоталітарних спецслужб та окреслили можливості впровадження кращого досвіду в Україні. Участь у «круглому столі» взяли директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, редактор серії «Реабілітовані історією» Роман Подкур, редактор «Історичної правди» Олександр Зінченко, керівник Електронного архіву українського визвольного руху Андрій Когут, відомий архівіст Геннадій Боряк, історики Іван Патриляк, Юрій Шаповал, Віталій Нахманович, правник Ігор Розкладай і багато інших знаних фахівців.

Ігор Кулик познайомив усіх із найближчими планами. Наразі архівісти активно оцифровуватимуть документи і забезпечуватимуть відвідувачам швидкий доступ до інформації про їхніх родичів, які постраждали від репресій. Наступним пріоритетом є забезпечення максимально широкої бази для дослідження білих плям історії. Упродовж наступних кількох місяців новий директор Архіву СБУ планує приділити увагу регіональним архівам установи. Там буде пожвавлено роботу інформаційно–довідкових залів, а співробітники зможуть на місцях підвищити кваліфікацію у сфері архівного законодавства та співпраці з громадськістю.

Директор Центрального державного архіву зарубіжної україніки Владислав Берковський поставив слушні запитання — про розсекречення архівів КДБ на нормативно–законодавчому рівні та надання дозволу архівним працівникам на розсекречення документів радянської доби та про кадрове забезпечення такої праці — адже працівників архівних установ досі не вважають науковцями, їм не нараховують науковий стаж і отримують вони незначну платню. У свою чергу директор громадського Електронного архіву визвольного руху Андрій Когут наголосив, що деякі речі поки неможливо зробити на державному рівні й недержавна організація має певні переваги. Це спільна ініціатива громадського Центру дослідження визвольного руху, Львівського національного університету ім. Івана Франка, Києво–Могилянської академії, Українського католицького університету. Студенти, які ще не є досвідченими фахівцями, практикуються в архівній справі, описують і паспортизують документи.

Директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович розповів про міжнародний досвід дослідження архівів доби тоталітаризму. Скажімо, у більшості посткомуністичних країн прийняті спеціальні закони для збереження архівної спадщини тоталітарних режимів і використання їх, зокрема, у процесі люстрації. Також прийнято спеціальні закони, що ставлять захист прав жертв вище за захист тих, хто працював на репресивний апарат. У нас же і досі слідчі й наглядачі концтаборів почуваються безпечніше, ніж їхні жертви.

«Якщо порівняти рівень життя в країнах, де документи репресивних служб розсекретили й передали до установ національної пам’яті, з тими країнами, де цього не відбулося, ми побачимо між ними своєрідний кордон — і він пролягає між простором розвиненої демократії та територією, де досі актуальною є можливість повернення до тоталітаризму. І щоб не допустити поновлення тоталітарних практик, важливо розкрити й дослідити архіви репресивних служб. Це підвищить суспільний імунітет у громадян країни».

До речі, відтепер в Архіві СБУ історичні матеріали про репресії та визвольний рух можна безкоштовно копіювати власними засобами, а час роботи читального залу подовжено. З оцифрованими матеріалами можна знайомитися з 14.00 до 17.00 в Інформаційно–довідковому залі Архіву СБУ на вул. Ірининській, 8.