Народився у сорочці
Батьки Олексія одного вдома не залишали. Цього разу за ним наглядала 16-річна сестра. Вона теж, звісно, не могла подумати про найгірше, дозволяючи хлопчині погратися на балконі. Навіть коли той став катати іграшкового автомобіля по перилах. Саме тут і сталося непередбачене. Не втриманий Олексієм автомобіль полетів донизу, а сам хлопчина вирішив подивитися, куди ж він приземлився. Підставив табуретку, перехилився через перила — і...
Сталося це близько 17-ї години, отож свідків знайшлося вдосталь. На щастя, й викликана кимось карета швидкої допомоги прибула відразу. Вона доставила Олексія до реанімаційного відділення обласної дитячої клінічної лікарні.
— Я й сам спершу не повірив, коли дізнався, що хлопчина випав з десятого поверху, — зізнається лікар Едуард Рєзунов. — Хоча привезли його у важкому стані. Закрита черепно-мозкова травма зі струсом мозку, забиття грудної клітки та черевної порожнини, компресійний перелом трьох хребців... Операцію ми йому не робили. Однак замовили на протезному заводі спеціальний корсет — спиновипрямлювач — місяців три-чотири Олексієві у ньому доведеться проходити. Але це далеко не найстрашніший наслідок падіння. Нещодавно ми лікували хлопчину, який випав з другого поверху. Він зазнав ушкоджень значно складніших. Загалом протягом року до нас потрапило до десяти дітей, що впали з висоти. Деяких, на жаль, врятувати не вдалося... Але випадків, коли хтось залишився живим після падіння з висоти десятого поверху, я за всю свою практику не зустрічав. Отож Олексій, можна сказати, народився у сорочці.
Рятівне абрикосове дерево
Як згодом з'ясувалося, врятував хлопчині життя випадок. Він примудрився впасти прямісінько на абрикосове дерево, що росте на відстані двох-трьох метрів від їхнього будинку по вулиці Кедріна. Його гілки й гальмували падіння. При цьому перелетів лічені сантиметри через металевий парканчик — якби впав на нього, наслідки могли б виявитися набагато сумнiшими.
Що цікаво, мешканці однієї з квартир на першому поверсі намагалися рятівне дерево спиляти — мовляв, затуляє сонце. Тепер же Олексієві батьки поклялися доглядати за ним усе життя.
— Віднині будемо відзначати синові два дні народження підряд, — говорить мама Олена Карноза. — Тільки 28 липня ми відзначили законний, а 29-го ось таке сталося... Коли мені на роботу про це повідомили, довго не могла прийти до тями. А тепер не збагну іншого — як доля могла виявитися до нас настільки прихильною? А тато й взагалі всі вікна на балконі наглухо забив.
Сам Олексій, здалося, ще не усвідомлює, яка невиправна біда могла з ним статися. Зате неабияк пишається прізвиськом Рембо, що до нього в лікарні причепилося мимоволі. Хтось жартома навіть пророкує йому в майбутньому кар'єру каскадера. От тільки сам хлопчик, коли я його запитав, чи не хоче він стрибнути з парашутом, рішуче відрубав:
— Ні!