Відбити цікавість журналісту

За останні місяці, відколи в Україні розпочалися протестні акції, постраждала більша кількість медійників, аніж у будь–якому збройному конфлікті у світі, — заявила позавчора головний юрисконсульт Національної спілки журналістів України , президент Асоціації медіа–юристів України Тетяна Котюжинська. Велике число журналістів було травмовано під час протистояння ще 30 листопада і 1 грудня минулого року — тоді при виконанні професійних обов’язків отримали травми різного рівня складності близько півсотні людей. За статистикою Інституту масової інформації, під час сутичок 19—29 січня в Україні постраждало 70 фотографів, операторів і журналістів.

Упродовж останнього загострення ситуації 18—19 лютого по всій країні зазнали насилля щонайменше 35 медійників. У Києві на розі вулиці Шовковичної та Інститутської під час сутичок мітингувальників та силовиків постраждали фотокореспондент Associated Press Єфрем Лукацький та оператор Юрій Уваров: в одного влучили осколки світлошумової гранати, яка летіла з боку «Беркута»; в іншого — гумова куля під око. Після нападу «беркутівців» біля Будинку офіцерів зі зламаною щелепою потрапив у лікарню журналіст «Громадського ТБ» Анатолій Морозов, який працював у жилеті «Преса» і з бейджиком. Не врятував напис «Преса» на касці журналістку «Чернігів–інфо» Маріанну Харді — четверо «беркутівців» зірвали захист і молотили її по голові. На вулиці Лаврській міліцейські підрозділи без опізнавальних знаків напали на фотокореспондента радіо й інтернет–видання «Голос столиці» Євгена Котенка. А побитий «тітушками» фотокор видання From–UA Віктор Гаценко так емоційно описав насилля над собою у соцмережі: «Мене взяли в кільце та шарпали проплачені міліцією бики з Маріїнського парку. Ментура стоїть поруч і нічого не робить, щоб захистити мене, журналіста».

Як уже писала «УМ», 33–річний кореспондент газети «Вєсті» В’ячеслав Веремій помер у столичній лікарні від несумісних з життям наслідків жорстокого побиття і вогнепального поранення, яке скоїли невідомі нападники, відреагувавши таким чином і на показану прес–картку. 19 січня у Києві на вулиці Грушевського його травмувала світлошумова граната, звчепило ліву руку, в око потрапив осколок.

У регіонах ситуація не краща. У Харкові під час зйомок силовиків побили оператора телеканалу СТБ Олександра Бринзу, якому спочатку навіть не дозволяли надати медичну допомогу. Коли розганяли мирний протест в Одесі, «тітушки» спеціально били журналістів і їхню техніку: постраждали люди і техніка «5 каналу», «Інтера», «Града», «Нового каналу», ICTV. Біля будівлі Одеської облдержадміністрації на журналіста інтернет–видання «Думская» Сергія Діброва напали невідомі чоловіки в масках та шоломах і биткою вибили з рук телефон, з якого він вів пряму трансляцію мирного мітингу «Досить стріляти», організованого місцевими активістами Євромайдану.

«Понад 167 журналістів постраждали від початку політичної кризи в Україні наприкінці листопада 2013–го. Багато з цих журналістів зазнали навмисних нападів, і жоден із цих випадків не був розслідуваний. Цей стан безкарності є неприйнятним і призводить до більшого насильства», — заявили члени Міжнародної місії журналістської солідарності, що два попередні дні працювали у Києві.

«Співробітники правоохоронних органів застосовують силу до журналістів, не захищають журналістів від проявів насильства з боку незаконних бандформувань, так званих «тітушок», а навпаки, сприяють діяльності бандитів, надаючи їм свій захист. Влада не проводить належне ефективне розслідування фактів нападу на журналістів з боку «тітушок» і силовиків. Таким чином, винятково влада відповідальна за вбивство, каліцтва, шкоду для здоров’я, пошкодження професійної техніки журналістів», — акцентують у спільній заяві Національна спілка журналістів України, Незалежна медіа–профспілка України та Комісія з журналістської етики.

Не маючи змоги зробити медіа повністю підконтрольними, влада запровадила тактику індивідуального терору проти журналістів, які вперто продовжують розвінчувати її жорстокість, цинізм, недалекоглядність і недолугість рішень. Під кийки «беркутівців» і «тітушок» потрапляють усі без розбору журналісти. Навіть ті, що працюють у лояльних до влади медіа.

Якби правоохоронці хотіли знайти винних у перешкоджанні журналістській діяльності, у багатьох випадках це можна було б дослідити за фото– і відеоматеріалами. Не роблять цього, бо знають замовників. І продовжують до журналістів, як і до всіх українців, застосовувати, як виявилося, малоефективну методу: бий одного, щоб інші боялися.