Єгор Бенкендорф.
За роки незалежності обговорювалося багато підходів до створення, функціонування та наповнення суспільного мовника. Сьогодні, коли процес створення Суспільного телебачення виходить на фінішну пряму, всі ці питання стають особливо актуальними. Про них ми і говоримо з генеральним директором Національної телекомпанії України Єгором Бенкендорфом.
— Єгоре, наскільки питання створення Суспільного телебачення є важливим для України?
— Безумовно, це питання є дуже важливим, і воно ніколи не було вузькопрофільним медійним обговоренням — це питання загальнонаціонального масштабу. Це більше, ніж телеканал — швидше, це соціальне явище, яке служитиме нам, нашим дітям, онукам... Саме тому до питання створення Суспільного телебачення потрібно підійти особливо уважно і професійно, права на помилку в нас немає, адже створений телеканал повинен дійсно стати флагманом українського телебачення, поєднати в собі все найкраще. Інакше навіщо витрачати гроші й час на створення телеканалу, який нікому не буде потрібний і нікому не буде цікавий?
— Національну телекомпанію України, генеральним директором якої ви є, експерти здебільшого називають фундаментом, на основі якого буде створене Суспільне телебачення. За останні два роки телеканал дійсно змінився, наскільки важко буде створити суспільний мовник на базі НТКУ?
— Багато років працюючи на комерційному телеканалі й два роки керуючи Державною Національною телекомпанією, у мене вже є розуміння того, яке складне завдання перед нами стоїть і як його можна втілити в реальний проект. Два з половиною роки важкої роботи показали: телебачення, програмна сітка якого орієнтована на суспільні інтереси, здатне бути цікавим глядачеві. Підтвердження тому — стрибок з 14го на 7ме місце в загальнонаціональному рейтингу телеканалів, регулярні нові рекорди телеперегляду під час висвітлення головних подій у житті українського суспільства. І це все без мільйонних вкладень у виробництво і придбання продукту! Потужний поштовх у витягуванні телеканалу із затяжної кризи, в яку Державна телекомпанія скочувалася останні 20 років, зроблено, тепер треба ставити перед собою нові, більш високі завдання зі створення суспільного мовника західного зразка.
— Вирішення якого питання має бути першочерговим для створення Суспільного телебачення в Україні?
— Безумовно, це питання фінансування. Завжди, коли ми чуємо про суспільного мовника, думаємо про такі телеканали, як британський БiБiСi, німецькі ЦДФ і АРД, японський НЧК. Крім високих стандартів цих телеканалів, їх також об’єднує і ще дещо, а саме — великі бюджети і фінансова незалежність. Саме з вирішення цього питання ми повинні розпочати в себе, в Україні, бо саме фінансове питання має стати першим кроком на шляху створення Суспільного телебачення. Для того щоб телеканал зміг думати іншими категоріями, для того щоб суспільні інтереси для нього були важливіші, ніж заробіток, він узагалі не має думати про гроші.
— Частіше говорять про бюджетне фінансування телеканалу з можливістю збору коштів за допомогою спеціального податку, а також про перехідний період, протягом якого телеканал буде заробляти самостійно, з реклами. Наскільки такі варіанти зможуть забезпечити фінансування нового телеканалу?
— Усі ці джерела фінансування обговорюються у проектах створення Суспільного телебачення. Але державний бюджет ніколи не зможе забезпечити достатнє фінансування. Наприклад, тільки НТКУ, з відносно скромними запитами, сьогодні за найбільш витратними позиціями (ретрансляція, зарплати) фінансується безпосередньо з держбюджету тільки на 50%. А інвестиції у виробництво і придбання продукту на рік еквівалентні витратам на створення одного тригодинного яскравого шоу на комерційному телеканалі.
Самостійний заробіток самим телеканалом не зробить цей телеканал відмінним від інших — комерційних. У ньому буде розміщуватися той же гумор, ті ж реалітішоу, цікаві для рекламодавців. І в ньому буде стільки ж реклами. Так само малоймовірним видається додаткове оподаткування наших громадян. Упевнений: більшість людей не зрозуміють, навіщо вони мають обов’язково платити за телебачення, коли багато інших телеканалів можна дивитися абсолютно безплатно.
— Який же тоді вихід, якщо ці джерела фінансування не можуть надати достатньо коштів?
— Є джерело фінансування, про яке майже не говорять, але яке лежить на поверхні — комерційні телеканали. Сьогодні, у 2012 році, обсяг телевізійного рекламного ринку експерти оцінюють у 3—3,5 мільярда гривень. 10% від цієї суми, які телеканали можуть передавати у фонд новоствореного телеканалу, — головна гарантія постійного фінансування і створення якісного суспільного мовника в Україні.
— Але комерційні телеканали теж потрібно переконати віддавати ці 10% на розвиток суспільного мовника...
— Головні аргументи на користь цієї пропозиції — Суспільне телебачення йде з поля битви за рекламодавця; сіє розумне, добре, вічне, не орієнтуючись на комерційні скороминучі проекти, необхідні для виживання.
Сьогодні багато говорять про соціальну відповідальність, якщо хочете — називайте це соціальною відповідальністю комерційних телеканалів. Адже роль телебачення дуже висока у формуванні суспільних цінностей, культури, вихованні молодого покоління. І найближчим часом його роль у цьому питанні не зменшиться. Комерційні телеканали не можуть виконувати цю соціальну функцію, оскільки є заручниками системи жорстокої конкуренції, за якої вони змушені гнатися за рейтингами, щоб заробляти з реклами. А гроші, отримані від реклами, знову пускати у виробництво більш затребуваного (як правило, змістовно простого продукту), і це коло не можна розірвати. 10% — це саме той внесок телеканалів суспільству, який дасть можливість створити телеканал, не зацікавлений у конкуренції з комерційними мовниками, який буде носієм принципово іншої програмної філософії.
— Чи зможуть ці 10% забезпечити матеріальну незалежність Суспільного телебачення, і на що вони будуть витрачатися?
— 10% від усіх заробітків комерційних телеканалів від реклами — це близько 300 мільйонів гривень. Це не просто великі гроші, це — можливість знімати програми, мультфільми, українське кіно, створювати продукт, який залишиться нашим надбанням назавжди. Замість отриманих грошей суспільний мовник відмовиться від роботи на рекламному ринку, взагалі від будьякої конкуренції з комерційними телеканалами за рекламодавця. Реклами в його роботі не буде в принципі, адже йдеться про створення телеканалу, орієнтованого на українське суспільство, а не на споживача товарів на ринках і в супермаркетах.
Якщо ми зможемо втілити такий підхід, кожен українець матиме можливість дивитися телеканал, на якому є дитячі, аналітичні, освітні, пізнавальні програми і в якого немає необхідності гнатися за задоволенням скороминучих потреб глядачів — гумором, шоу, скандалами. Його програми вирізнятимуться кардинально, більше того — грамотний підхід підштовхне українську науку, культуру, дасть можливість самореалізуватися талановитій молоді. Рольовими моделями цього телеканалу стануть не зіркиодноденки, а вчені, мислителі, письменники, громадські діячі. Люди, за якими наші нащадки вироблятимуть думку про наш час.
Перефразувавши відомий вислiв, можна сказати, що ми — це те, що ми дивимося. І вже дуже скоро ми можемо змінити себе. Головне — зробити перший крок.
Одним із надважливих завдань після Революції гідності є перетворення державного телебачення, повністю залежного від влади, у громадське — яке б об’єктивно інформувало про події, які відбуваються в Україні. Тобто не просто «припудреними», а зовсім іншими мають стати ефіри, зокрема Першого Національного, які роблять працівники Національної телекомпанії України — досить громіздкої структури, у віданні якої багато функцій і підрозділів. >>
Минулого тижня на засіданні Верховної Ради народний депутат від «Свободи» Ігор Мірошниченко вимагав від Генпрокуратури України розслідувати спільну діяльність «Громадського телебачення» та Національної телекомпанії України. Емоційний «свободівець» висловив незадоволення керівництвом НТКУ: гендиректором Зурабом Аласанією та його заступниками Олександром Лієвим і Дар’єю Юровською. >>
За останні місяці, відколи в Україні розпочалися протестні акції, постраждала більша кількість медійників, аніж у будь–якому збройному конфлікті у світі, — заявила позавчора головний юрисконсульт Національної спілки журналістів України , президент Асоціації медіа–юристів України Тетяна Котюжинська. >>
Минулі вівторок–середа стали ще одним кризовим періодом за три останні місяці протистояння громадянського суспільства і діючої влади. Речники останньої, страхаючи, протрубили, що «зачистять» київський Майдан за годину, а Президент Янукович перед тим порадив усім мітингувальникам розійтися. >>
Відомо, що на українські терени журналістика прийшла в 1776 році, коли у Львові впродовж року виходив французькою мовою тижневик Gazette de Leopol («Львівська газета»). Перша газета українською мовою «Зоря Галицька» (1848—1857) — сучасниця «Весни народів» — виходила так само у Львові. >>
У листопаді є дві дати, які спонукають говорити про історію електронних мас–медіа: на початку місяця у 1951 році транслювали перші телекадри у Києві, а раніше, 16 листопада 1924 року, здійснили першу в Україні радіопередачу з Харкова (з 1994 року це у нас офіційний День працівників радіо, телебачення і зв’язку). Тому ми вирішили поговорити про минуле телебачення з Іваном Мащенком, одним з найвідоміших українських дослідників історії радіо і ТБ, автором книги «Міфи і реалії телерадіоефіру» та двотомників «Телебачення України» і «Енциклопедія електронних мас–медіа». >>
