Стрітення — це зустріч. Людини з Богом. Серед виру буденщини маємо нагоду нагадати собі «алгоритм» Стрітення, що принаймні раз у житті відбувається з кожним із нас. Отже, на 40–й день після Різдва Марія з Йосифом, вірні традиціям батьків, принесли Ісуса до Єрусалимського храму. Закон Мойсея зобов’язував родини посвятити Богові первістка, і загалом, після народження дитини принести як очисну жертву ягнятко, голуба або горлицю. При храмі жив 360–річний старець Симеон — «чоловік праведний та побожний». Він, переписуючи Святе Писання, не повірив, що Спаситель зійде на землю. І почув запевнення, що не помре, поки не побачить Спасителя. Так і сталося. Зустрівши Марію з Дитям, старець узяв Немовля на руки і втішено мовив: «Нині, Владико, відпускаєш слугу Твого за Твоїм словом у мирі, бо мої очі бачили спасіння Твоє, що Ти приготував перед усіма народами».
Стрітення Господнє — одне з дванадцяти найбільших свят християнської церкви. Символізує також зустріч Старого і Нового Заповітів. Відзначати його почали в Єрусалимі в другій половині IV ст. За свідченнями сучасників, правилося тоді «з найбільшою урочистістю, наче на Пасху». На іконі Стрітення зображують дитятко Ісуса, Богородицю, праведника Симеона, пророчицю Анну і святого Йосифа. Ісуса малюють у білих шатах. Свічка, яку запалюємо на Стрітення у храмі, символізує духовне світло, що явилося у світ разом зі Спасителем і освітлює дорогу до головної зустрічі християн.
* * *
За народним календарем, це день, коли «зима з літом зустрічається» і змагаються — хто кого поборе. Люди в цей день дивляться на погоду: як сонечко до вечора, то скоро весні бути, як мороз — зима ще триватиме.
У цей день у церквах святять воду і свічки. Посвячені на Стрітення свічки звуться «громничними», бо в давнину їх запалювали перед образами під час грози, щоб оберегти людей і худобу від грому. Ці ж свічі давали в руки вмираючому при читанні відхідної молитви.