Сімейні кайдани

Словесні баталії «Серпня» вперше отримали життя саме на театральній сцені. З літа 2007 року п’єса Трейсі Леттса йде у Чиказькому театрі. У 2008–му її автор отримав Пулітцерівську премію. А вже згодом постановка з’явилась у репертуарі Бродвею. Наступна стадія — екранізація.Фільм Джона Уеллса для непідготовленого глядача може виявитись перевіркою на міцність. За привабливою афішею із суцвіттям голлівудських акторів криється непростий сюжет про отруйну задуху, що панує у будинку простої американської сім’ї.

Пiдстаркуватий поет Беверлі Вестон (Сем Шепард) живе у великому старому домі з дружиною Вайолет (Меріл Стріп). За понад 40 років шлюбу їх об’єднує хіба що один дах і троє дочок, які відвідують їх дуже нечасто. У Беверлі з дружиною угода: вона не заважає йому прикладатися до пляшки, поки він не заважає їй порціями пити таблетки. У гострої на язик Вайолет рак ротової порожнини — всім метафорам метафора, — отже, та потроху злітає «з котушок» під дією знеболювальних та релаксантів. Одного дня глава сімейства піде з дому, і лиш на п’ятий день його відсутності виявиться, що Беверлі звів рахунки з життям. Похорон батька збере усю сім’ю докупи, і в непростий час єднання така сполука виявиться вибухонебезпечною для кожного члена родини.

Високий градус цього дійства як у прямому (на вулиці серпень і страшенна спека), так і в переносному сенсі змушує нервово відриватись від екрана, аби перевести дух. Протягом двох годин Вайолет і її троє дочок (Джулія Робертс, Джульєтт Льюїс та Джуліанна Ніколсон) витягують на поверхню усі невисловлені образи, таємниці та трагедії. Матір виплескує жовч та біль на близьких, і хоч ті нервово мовчать, старша (Робертс) виявляється достойною суперницею, а насправді — достойною спадкоємицею маминої натури. Ось вона повалила задурманену пігулками матір на підлогу, аби забрати наркотики і затулити рота сварливій Вайолет. Такий момент емоційного екшну в результаті став постером для картини. Насправді ж як такого екшну тут практично немає, міцним ланцюгом увагу до фільму тримають діалоги та актори, що їх розігрують.

«Серпень: графство Осейдж» можна було б назвати справжнім марафоном з акторської майстерності: у другорядних ролях задіяні не менш зіркові Кріс Купер, Юен Макгрегор, Бенедикт Камбербетч, Марго Мартіндейл, Ебігейл Бреслін та інші.

Камерна розповідь iз великою кількістю їдких фраз, словесних баталій та чорного гумору чимось нагадує «Різню» — фільм Романа Поланскі за п’єсою Ясмін Реза. У чотирьох стінах історія розіграна з такою динамікою, що у ключових сценах стає незручно, а деякі глядачі навіть тягнуться до виходу. Парадокс, та сімейні перепалки глядачеві витримати значно важче, аніж кривавий фільм жахів. Господиня дому Вайолет тут розплескує отруту на кожного, а під психологічним тиском цієї залізної леді стає некомфортно, так, наче у наступну мить Меріл Стріп переведе зневажливий погляд прямісінько на тебе.

Стріп у картині — діамант, обрамленням якому слугують усі інші родичі–актори. Та іноді ковдру на себе перетягує Джулія Робертс, такої емоційної гри актриса не видавала давно. Як результат, обидві мають номінації на «Оскар» цього року.

За суттю ж екранізація п’єси Леттса — дуже герметична та самодостатня історія, у дусі сімейних драм Теннесі Уільямса, Едварда Олбі та Антона Чехова. Така самодостатня, що представляє здебільшого драматургічну цінність і майже не має як такої кінематографічної. Єдине, що міг зробити режисер, — відійти убік і не заважати акторам, з чим Джон Уеллс цілком упорався.

Хоч і не просто та, безумовно, варто дивитись фільм у кінотеатрах уже зараз. «Серпень: графство Осейдж» стартував у прокаті з 30 січня.