Бандформування Допи й Гепи

Без даху над головою

Проблеми в організаторів форуму почалися одразу після того, як вони приступили до пошуку місця проведення зборів та секцій. Схема діяла однакова: спочатку власники охоче погоджувалися на оренду своїх квадратних метрів, але, дізнавшись про те, хто саме проводитиме збори, одразу казали: ні. «Були домовленості в різних приміщеннях, — повідомив один з організаторів форуму Дмитро Пилипець, який незадовго до цієї події став жертвою невідомих нападників та отримав ножове поранення в ногу. — Останньою адресою був готель «Прем’єр палас» відомого бізнесмена Олександра Ярославського — людини, яка перебуває в певних конфліктах з теперішнім керівництвом міста. Але, виходить, навіть на нього знайшли можливість натиснути».

Зрештою субота настала. Більше двохсот учасників зібрання зранку знали лише місце реєстрації, але не засідання. Втім, коли тільки євромайданівці поїхали за вказаною адресою на вулицю Чернишевську, усі шляхи до цієї будівлі перекрили автівками «тітушки» з різних проросійських організацій. Зачиненими дверима гостей міста «привітали» і в автодорожньому технікумі, адміністрація якого в останню хвилину передумала впускати під свій дах «опальний» форум.

У цій ситуації залишилося уповати тільки на Бога, тому євромайданівці вирушили до храму Іоанна Богослова УПЦ Київського патріархату. Там їм, заради конспірації, дали вказівку прикинутися парафіянами церкви, які нібито прийшли на ранкову службу. Поки форумчани молилися, притулок з’їзду погодився надати Свято–Дмитрівський храм Православної автокефальної церкви.

Почате з великим запізненням засідання тривало недовго, бо в двері почав дертися загін «тітушок», «ліквідувавши» зовнішню охорону будівлі за допомого газових балончиків та кулаків. Євромайданівці приготувалися до самооборони, сховавши жінок у глибині храму, й викликали міліцію. На ґанку зав’язалася масова штовханина. Правоохоронці зупинили штурм й заарештували 18 нападників. Решта накивали п’ятами.

Наступного дня зібратися під «покровом» УАПЦ делегати вже не змогли, бо з’явилося повідомлення про те, що храм замінували. Форум почав роботу в приміщенні Харківської правозахисної групи, але там одразу ж зникло світло. Дісталося на горіхи й учасникам секції, яку відомий письменник та один із найактивніших харківських майданівців Сергій Жадан проводив у книгарні «Є» на вулиці Сумській, 3. Ввірвавшись до магазину, два десятки найманців «спортивної» зовнішності кинули шашку зі сльозогінним газом, потрощили скляні вітрини й побили всіх, хто потрапив їм під гарячу руку. Одного з потерпілих «швидка» відвезла до лікарні з перебитим носом та пораненим оком. Це охоронець форуму Олег Колотий, 1965 р.н. На позапартійного чоловіка чекає хірургічна операція, але він заявляє, що ні про що не жалкує, що нормальних людей більше і зрештою правда переможе.

Філософ у темряві, князь — у диму, міліція — зі злочинцями

Напередодні форуму, коли стало відомо, що приміщення для зборів може й не знайтися, організатори заходу оптимістично повідомляли, що готові працювати просто неба. Мовляв, невелику площу біля пам’ятника Кобзаря (місце постійної «прописки» харківського Євромайдану) у нас точно ніхто не відбере. Але вони помилялися. У ніч із п’ятниці на суботу комунальні служби саме тут встановили велику сцену для проведення «Антимайдану». Учасники останнього почали прибувати з самого ранку, а заодно заполонили усю центральну частину міста, вишикувавшись рясними колонами чи живими ланцюгами. У результаті євромайданівці не змогли потрапити не лише до свого місця біля Тараса Шевченка та на площу Свободи (там ще з осені стоїть найвища в Україні «йолка»), а й на майдан Конституції, який їхні опоненти теж взяли в облогу.

Опоненти — а це переважно були працівники бюджетних установ — викликали щире співчуття. «Боронити Харків від приїжджого Євромайдану» їм довелося — часто не з власної волі — рекордні десять годин під пильним наглядом міліції в супроводі розвеселої музики. Останній факт викликав неабияке обурення, оскільки в суботу якраз ховали жертв страшної пожежі на заводі «Хартрон». У будь–якому цивілізованому місті цього дня оголосили б траур. А харківська влада в особах одіозних «Допи й Гепи» — «гебернатра» Михайла Добкіна та мера Геннадія Кернеса — організувала багатолюдну дискотеку просто неба. Для «повного щастя» учасників «Антимайдану» озброїли плакатами на кшталт «Президент Янукович — наша гордість».

Переконавшись, що провести мітинг біля Кобзаря не вдасться, учасники форуму євромайданів пізно ввечері рушили центральною вулицею до пам’ятника Григорію Сковороді. Але не ­встигли вони вшанувати пам’ять загиблих на «Хартроні» хвилиною мовчання, як з’явилися бойові­ «антимайданівці» й «тітушки», а навколо враз погасло світло. Під захистом міліції делегати форуму дійшли до станції метро і лише в підземці заспівали гімн України.

На ранок їх чекали нові сюрпризи. Прийнявши у знеструмленому приміщенні Харківської правозахисної групи резолюцію форуму, євромайданівці вирушили до пам’ятника Ярослава Мудрого, сподіваючись хоча б далі від центру знайти якийсь спокій. Але услід за ними знову прибули невідчепні «тітушки» разом з «Антимайданом». Питається: чому в демократичній (нібито) країні учасники демократичного заходу не можуть провести мирне зібрання, право на яке гарантує Конституція? Це і є той «новий порядок», який забезпечують у Харкові керівники міста?

Між двома таборами вишикувалися шеренги правоохоронців. Їхня присутність не допомогла активістам «ЄМ» зачитати проект підсумкового документа, оскільки сюди приправили два автомобілі... «Укртелекому». В одному з них волали в потужний мікрофон представники провладного мітингу, а з динаміків другого лилася надривна музика. На додачу войовничі молодики закидали євромайданівців димовими шашками й «розстріляли» петардами.

Двох хуліганів у стовпі густого диму начебто взяла під варту міліція. Решта, за традицією, втекли. Зокрема, й під прикриттям міліції. Так, підполковник МВС Сергій Тарабанов спершу відбив у євромайданівців одного із затриманих натовпом хуліганів, який кидав у людей піротехніку й потім затято ховав обличчя за капюшоном. А одразу після цього Тарабанов ще й допоміг утекти нападникові з ножем, який до крові розбив обличчя євромайданівцю. Тепер Тарабанова знає весь небайдужий інтерент: інцидент було записано на відео й поширено в мережі. Зокрема, й те, як підполковник ховає холодну зброю злочинця під своїм черевиком.

Чи відповість Тарабанов за злочинне сприяння нелюдам? Питання риторичне. І в Києві, й особливо в Харкові працівники МВС стали постійними учасниками провокацій проти мирних громадян, а не тими, хто розкриває злочини.

Спасибі владі за піар

Можливо, це прозвучить дивно, але своїм дводенним біснуванням харківська влада неабияк спростила роботу форуму. Євромайданівцям, які, здається, вже трохи втомилися від викривань злочинного режиму на словах, можна було взагалі не включати мітингову заїжджену платівку. У Харкові їм достатньо було просто вийти на вулицю — лише з синьо–жовтим прапорцем — і одразу ж без слів ставало зрозуміло, проти чого вони борються.

Оцінюючи наслідки ЄМ–форуму, у «Фейсбуці» багато користувачів сходяться на думці: тепер, перед виборами–2015, Харків у своїй бандитській сваволі, у зрощенні влади з кримінальним світом став тим, чим був для української демократії Донецьк перед виборами–2004. Спалені автомобілі, побиті, порізані ножами й потруєні газом активісти, розгромлені магазини, зневажені церкви — організатори злочинів мусять за це відповісти, рано чи пізно.

«У Харкові ми стали свідками безпрецедентних речей, — каже учасник форуму, письменник Андрій Кокотюха. — Раніше ніколи не нападали на церкву. Навіть у Києві «Беркут» не став брати штурмом Михайлівський собор. А в Харкові за один день напали на церкву і на книгарню. Це демонструє істинні цінності харківської влади».

План подальших дій, детально розписаний євромайданівцями у прийнятій резолюції, Сергій Жадан охарактеризував одним словом — «співдія».

Хоча були спроби перетворити «громадські євромайдани» на єдину організацію, їхні делегати відкинули пропозиції створити вертикальну структуру. «Якби це відбулося, то вся енергія майданів була б переспрямована на взаємопоборювання між громадськістю та політичною опозицією й задоволення чиїхось амбіцій повернутися у велику політику. А так — енергія Майдану і прозора, конструктивна позиція організаторів форуму зруйнувала ці плани. Є дуже чітке відчуття, що саме горизонтальні структури здатні зламати систему і здолати режим! Бо вони дуже динамічні, швидкі в прийнятті рішень, не вразливі до утисків лідерів. І головне — зосереджені на діях та здатні розгортати низові рухи, які синхронно взаємодіють один з одним. Їх силу ми ще відчуємо», — так оцінює результати зібрання громадська активістка Ольга Галабала.

Тож тепер ідеться про утворення Громадської координаційної платформи, куди можуть ввійти Майдани з усіх міст і сіл України.