Прийди, кутя, на покуття вдруге і втретє

09.01.2014
Прийди, кутя, на покуття вдруге і втретє

Приготування куті — продуманий і логічний обряд. (УНІАН.)

Навіть атеїсти знають, що від Святвечора перед Різдвом до Водохреща православні християни влаштовують святкові вечері з обов’язковими стравами, головною з яких є кутя. Як це відбувається і які особливості її приготування у різних регіонах України — знає Надія Сергіївна Скуратівська. А ще відповідає на питання: чи наступні Кутя Щедра і Голодна — це обов’язково 12 страв?

Три Куті для трьох стихій

— Головний атрибут усіх головних свят новорічно–різдвяного періоду — це Кутя: Багата, Щедра і Голодна, — каже Надія Сергіївна Скуратівська, дружина відомого українського письменника, народознавця і науковця, яка багато інформації про звичаї народу зібрала власними силами. — Причому такі назви пов’язані не з власне кутею як обрядовою кашею, а саме з усією вечерею. Тобто Кутя — це вся вечеря. Перша, що вже минула на Святвечір перед Різдвом, називається Багатою, бо на столі мало бути 12 наїдків. Оскільки 6 січня піст iще не закінчився — всі вони мали бути пісними. Щедра кутя — вечеря 13 січня, перед старим Новим роком, коли вже закінчився піст, — передбачає і скоромні страви на столі, але вже не так багато, як на Святвечір. Власне, страву кутю у деяких регіонах, приміром на Поліссі, заправляли смальцем, тому страва була вже не «бідною» — пісною, а «багатою».

Голодна кутя — 18 січня перед Водохреще. У цей день віруючі особливо постують і за стіл сідають лише ввечері. Страви мають бути пісними, необов’язково їх має бути 12. Після цієї вечері раніше спалювали дідуха, який стояв на покуті, — починали «закликати весну». Точної думки, чому саме ця Кутя — Голодна, нема. Можливо, тому, що страв мало бути менше, ніж на Багату Кутю. Ще одна версія: очевидно, за майже двотижневий період святкувань люди уже достатньо «перевантажили» свої організми, вони стомилися від скоромного, і потрібно було дати такий перепочинок.

Традиційні основи куті закладені ще з дохристиянських часів, — розповідає Надія Сергіївна. — Оскільки язичники все намагалися підлаштувати під себе, то й сили трьох стихій — Землі, Води і Сонця — вони задобрювали з надією на гарний урожай, хорошу погоду й інші гаразди. Тому вже тоді було три куті — окремо для кожної стихії. Християни вклали в цю обрядову страву свій смисл і розуміння Всесвіту, але магічне число «три», пов’язане з кутею, залишили.

Якщо «шапка» каші трісне чи вивалиться з банячка — то недобра прикмета

Власне, приготування куті — то продуманий і логічний обряд. Пшеничне або ячмінне зерно (на Правобережжі зазвичай використовували пшеницю, а на Сході — в основному, ячмінь) потрібно оббити в ступі й почистити від висівок. Промити холодною водою і залити водою на ніч. А зранку викласти зерно в банячок iз товстим дном, залити джерельною водою так, щоб її було вдвічі більше за зерно, і варити на повільному вогні, поки вбереться вода. І спостерігати: якщо каша підніметься пишною шапкою, то гарна ознака — значить, усе в родині буде добре. А якщо «шапка» каші трісне чи вивалиться з банячка, — то недобра прикмета. Далі — розтирається мак, який перед цим треба замочити як мінімум годин на п’ять. За давнім звичаєм, розтирається у ступці. Ця робота копітка, тому в сучасних умовах можна скористатися і кухонним комбайном. (До речі, не забувайте, що розтертий мак швидко кисне, тому тримайте його в холодильнику, якщо приготували трохи заздалегідь). Горіхи почистити і подрібнити, родзинки помити. Багато господинь додають у кутю і сушені сливи, абрикоси, вишні — також перед цим помиті й замочені. На Буковині до куті додають іще й халву — кажуть, це особливо смачно. Проте в основному кутю заправляють медом, розведеним із узваром — щоб кутя не була занадто пересолодженою чи сухою. Приказка «Не передай куті меду» має і пряме значення, і переносне.

Кутю ставлять на покуті, в ідеалі, — біля дідуха. В одних регіонах нести її туди має наймолодший у родині хлопчик, причому у вовняних рукавичках (на багатство!), в інших — жінка. При цьому всі присутні мають квоктати і кудкудакати, щоб у родині водилася птиця і худоба. Далі господар зачерпує трохи куті й звертається до морозу, закликає його або на вечерю, або нехай узагалі вже відступає, і до худоби. А затим охочі підкидають кілька ложок куті до стелі: на врожай, на достаток і добро. Кожна свята вечеря має починатися з куті. Власне, кутею вона має і завершуватися.

— За совітів традиції й вірування християн були насильно зруйновані, — констатує Надія Сергіївна Скуратівська. — Кутю варили, але підпільно, освятити її в церкві люди не мали змоги, оскільки церкви були зруйновані. До всього додавався брак зерна. Але віруючі люди знаходили вихід і з цієї ситуації. Цікавий спосіб приготування вигадали жителі Кінбурнської коси, що на Миколаївщині. Вони розмочували бублики з маком або печиво чи сухарики, присмачували, хто чим міг, і все одно так вшановували Різдво Христове. А на Поліссі кутю варили з рису, заливаючи її узваром. А що не мали змоги бувати в церкві, то вивішували торбинки зі своєю кутею на деревах. Бо вважалося і вважається, що ніч перед Різдвом — свята ніч, урочиста, благословенна не тільки у стінах храмів.

ВЛАСНИЙ ДОСВІД

Незвичайні вареники

Надія Сергіївна Скуратівська радить приготувати на Багату кутю вареники з борошном і цибулею. Каже, їх варто скуштувати, бо дуже часто ця страва раніше була на столах українців. Тісто приготуйте звичайне, як на вареники, але пісне: на 400 г борошна візьміть 200 мл води, 2 столові ложки олії і сіль за смаком, замісіть тісто, накрийте серветкою і відставте на годину. Тим часом приготуйте начинку з борошна: на соняшниковій олії обсмажте до золотистого кольору 3 великі подрібнені цибулини і додайте на пательню ще 4 ложки борошна, нехай воно зарум’яниться разом iз цибулею. Посоліть, поперчіть — і все, начинка готова. Ліпіть вареники, варіть їх у присоленому окропі з листочками лаврового дерева і кількома горошинами духмяного перцю 5 хвилин після закипання. Подавайте з товченими з олією, сіллю і перцем часником і, якщо маєте, посіченою зеленню.

Ще цікавий, поширений раніше, але такий, що нині призабутий, варіант вареників — із сухих грушок. Для начинки груші помийте, доведіть до кипіння, але не варіть. Почистіть їх від кісточок і хвостиків та подрібніть. Додайте цукор за смаком. Якщо маєте, додайте жменьку сушених ягід: чорниць, суниць або родзинок. Зробіть вареники, зваріть їх. Подавайте на стіл iз медом чи ягідним сиропом.

  • Кріпчик-петрушка кучерявляться

    Ще свіжі зимові спогади про морозні вітряні дні, коли великою насолодою було зігрітися тарілкою гарячого борщику зі сметаною. Господині урізноманітнювали цю насолоду замороженим щавлем, законсервованою заправкою для борщу, заготовленими з осені чи купленими в магазині бурячками. >>

  • Поласуємо полуничкою

    Найочікуваніший «смачний» сезон — це все-таки полуничний. Думаю, мало хто не погодиться зі мною, що полуниця — це не просто ягода, це ціла історія: весна в розпалі, відпустки на носі і навіть повернення з роботи додому — особливе: обов’язково з пакетиком запашної червоної ягоди. >>

  • Від кулешу і ніг не поколишу!

    Про користь кулешів, про яку я і так, утім, знаю, цього разу наслухалася від бабусь на лавочці. А народні рецепти — перевірені часом і, як правило, доступні. Тож готуємо. >>

  • Лимонадна прохолода і насолода

    Уже майже літо, а це означає, що ми знову шукатимемо затінки, холоднi страви і прохолоджувальнi напої. Лимонади — прекрасний засіб для втамовування спраги, охолодження організму і вітамінізації, як кажуть, три в одному. Отож за роботу! >>

  • Сонце в цеберку!

    «Сонце в цеберку» — саме так назвав своє знамените варення з кульбаб Микола Канішевський, відомий нам як телепродюсер, перший віце-президент Національної телекомпанії України, ведучий телевізійних програм («Вісті тижня» та інших цікавих проектів). >>

  • Знімаю капелюха

    От так і незчулися, як перша їстівна зелень, обдарувавши нас весняними вітамінами, відбуяла, і на зміну їй для багатьох несподівано приходять... грибочки. Це і ви помітите, коли зайдете в лісопосадку чи хвойний ліс подихати цілющою хвоєю, а додому повернетеся з торбинкою тугеньких маслючків. >>