Ще один центральний майдан Харкова позбувся радянської назви: площу Рози Люксембург перейменували на Павлівську. Ідею, запропоновану топонімічною комісією, підтримали представники усіх фракцій міськради, окрім комуністів. На думку останніх, подібні метаморфози на карті міста зітруть в пам’яті городян інформацію про те, що Харків був першою столицею України. Але прихильники змін здійснили екскурс у минуле і переконані: доцільність у збереженні старої топоніміки відпала ще тоді, коли сусіднім із площею вулицям Карла Лібкнехта і Клари Цеткін повернули історичні назви — Сумська і Римарська. Мовляв, уже тоді топонiмiчне прощання з Розою стало логічно виправданим.
Згаданий майдан за більш ніж три століття перейменовували не раз, залежно від його призначення. Колись тут тривалий час стояв верстовий стовп, що, за сумісництвом, був ще й ганебним. Тобто біля нього зачитували не лише царські укази і розпорядження місцевої влади, а й публічно карали злочинців. Цей факт закріпив за площею назву Лобна. Водночас у різні періоди вона встигла побувати Острогом, Народною, Біржевою, Торговою і навіть просто Точкою відліку. Стабільність у топоніміці вдалося внести лише купцю Савелію Павлову, який у другій половині ХІХ століття збудував тут великий магазин iз фіксованими цінами. Вдячні харків’яни назвали людний майдан на його честь. Пізніше у цьому будинку розміщувався Малий театр оперної трупи Бергера, а потім «Гранд–отель», що в радянський час отримав назву «Спартак». У роки Великої Вітчизняної війни будинок Павлова був повністю знищений, а на його місці збудували дві житлові висотки.
За словами відповідального секретаря топонімічної комісії Олексія Хорошковатого, невдовзі у Харкові перейменують ще один центральний майдан — Пролетарський. Правда, назву для нього поки що не підібрали. Орієнтуватимуться знову ж таки на історичні особливості, хоча можливі й інші варіанти. Скажімо, на зорі Незалежності площі Радянську та Дзержинського перейменували на Конституції і Свободи.
У цілому ж роботи у цьому сенсі — непочатий край. У місті й понині одіозні радянські назви мають десятки вулиць і провулків, а також сім із дев’яти адміністративних районів.