Ті, що постали з пекла

03.12.2013
Ті, що постали з пекла

«Тракторець», що спровокував «беркутівців» до атаки. (о Рейтер.)

Першого грудня, тоді як на майдані тривав мирний мітинг, зовсім поруч, на вулиці Банковій, біля адміністрації Президента України, спалахнули криваві сутички. Начебто мітингарі напали на вояків, які охороняли підступи до порожньої будівлі Президента. У відповідь спецпризначенці пішли у наступ. Результат — 135 поранених доправлено до лікарень. МВС офіційно говорить про 75 поранених своїх бійців. Опозиція відразу ж заявила, що сутичка на Банковій — це провокація. І справді, ніяких закликів штурмувати владні офіси не було, та й говорити про це було абсурдом, бодай тому, що сіра будівля адміністрації Президента в неділю стояла порожньою.

«Тракторець» Корчинського

Почалося все з того, що приблизно о другій годині дня до Банкової потягнулися «тітушки». Серед мітингарів теж було чимало охочих «щось штурмувати». Як помітила журналіст «УМ» Олена Зварич, у той час на розі Банкової та Інститутської вже стояв підігнаний «з–під йолки» невеликий грейдер. Люди, які наказали перекрити цим тракторцем вулицю, не хотіли представитися. Далі все розвивалося за якимось диявольським сценарієм. Коли на Банковій зібралося більше тисячі людей, грейдер рушив на ряди правоохоронців.

На кадрах, зроблених агенцією «Рейтер» та багатьма іншими ЗМІ, видно, як тракторець підняв ківш і почав поволі проривати міліцейський кордон, утім «іти до кінця», тобто насправді прориватися за ряди охоронців Банкової, керманич грейдера чомусь не став. У бік правоохоронців полетіли каміння та пляшки. У рядах нападників багато хто впізнав Дмитра Корчинського, екс–керівника УНА–УНСО.

Протистояння довгий час розвивалося «з перемінним успіхом»: «Беркут» стримував натиск протестувальників з екскаватором, з боку силовиків летіли шумові гранати і сльозогінний газ. «Ми розташувалися на розі Банкової і Інститутської, навпроти Нацбанку, — розповідає волонтер медичної служби, офіцер Української служби порятунку Дмитро Олегів. — Поранених було багато, лише через наші руки пройшло десь чоловік п’ятдесят, а всього їх було не менше двохсот. Зверталися переважно з рваними ранами від шумових гранат, травмами голови, переламами рук, ніг, носа, щелепи. Зверталися прості люди, бо беркутівців одразу забирала своя «швидка допомога» — тут би їм могли вчинити самосуд. Хоча, серед «беркутівців» там теж були адекватні люди — коли під час однієї з атак у наш бік полетіло каміння, ми з колегою крикнули, що ми зі служби порятунку, і «беркутівці» прикрили нас своїми щитами».

Ситуація різко змінилася о 16.50, коли з–за спин охоронців Банкової раптом вискочив загін спецпризначенців і кинувся на людей. «В одну мить почався розгін. Били всіх, без розбору. Розігнали натовп за 20–70 секунд. Хто падав — добивали. Алекса Заклецького побили, але він цілий, розбили об’єктив, іншого фоторепортера травмували, побили, забрали апаратуру. Якщо ти кричиш, що ти преса, і не встигаєш показати посвідчення, — б’ють, якщо встигаєш показати — виривають посвідчення і б’ють», — описує на своїй сторінці в соцмережах враження від побаченого журналіст Павло Коробчук.

За словами очевидців, цей загін «Беркутів» відзначався особливою жорстокістю. «Це якісь звірі. Били всіх підряд — старих, жінок, поранених, журналістів — їм було по барабану. Вони не чули, що їм говорили, — ділиться з «УМ» Дмитро Олегів. — При мені розбили камеру французьких телевізійників. Наші волонтери теж потрапили під роздачу, хоча були в білих футболках із червоними хрестами. Навіть під час війни такого не було, медики завжди були поза зоною конфлікту».

Деякі люди намагалися сховатися в приміщенні Національної спілки письменників, розташованому на Банковій. «Коли почалися сутички, ми запропонували жінкам і дітям у випадку небезпеки ховатися у нас, — говорить секретар НСПУ Сергій Пантюк. — До нас багато хто заходив із протестувальників, медики надавали там першу допомогу пораненим. Коли почалася атака, ми закрили вхідні двері, але вони заскочили з боку саду, розбивши вікна і потрощивши апаратуру в залі. Витягли нашого охоронця, почали бити. Член Спілки Борис Гуменюк кинувся захищати поранених, показував своє посвідчення, але теж отримав кілька разів кийком по голові».

«Ми вам покажемо свободу слова»

Про неадекватність нападників говорить і фотокореспондент Олександр Заклецький. «Коли почалися сутички, ми з колегами знайшли зручну точку для зйомок за парканом дворика СПУ, — каже він. — Коли «Беркут» кинувся на людей, нас заблокували і хвилин 5 не відпускали. Ми показували свої посвідчення, казали, що ми виконуємо редакційне завдання, та й так було видно, хто ми, бо всі були з фотоапаратами, але до них не доходили наші слова. Як зомбі були. Кричали матом, повторювали: «Ми вам покажем свободу слова». А потім їм, мабуть, надійшла якась команда, бо вони повалили нас на землю і почали бити. На нас кинулося чоловік 25. Я ще притис камеру до себе, а у колеги Антона Черниша з Незалежної журналістської профспілки вирвали камеру з рук та розбили в друзки. Потім у нього виявилися ще й вибиті кiсточки пальців». Під «гарячу руку» «Беркута» потрапили журналісти — понад 40 iз них були травмовані.

Є підозра, що в нападі о 16.50 були задіяні ті самi сили «Беркута», що й під час «зачистки» студентського Майдану. Журналісти тепер намагаються збільшити фото нападників і «розшукати» їх через соцмережі. «Принаймні кількох із тих, хто «працював» на Майдані, вже впізнали. Вони справді з Криму», — стверджує Заклецький.

На Майдані про сутичку дізналися надто пізно. Віталій Кличко та Петро Порошенко кинулися на Банкову. Разом iз мітингарями вони утворили «буферну зону» між «Беркутом» та тими людьми, які брали участь у сутичці. Хтось iз журналістів написав у своєму «Фейсбуку»: «Мітингарі захищали «Беркут» від «тітушок». Відтак опозиція закликала маніфестантів від радикальних вчинків. «Це піде на руку владі, яка хоче ввести у Києві над­звичайний стан», — заявив Арсеній Яценюк.

Учора під час брифінгу в штабі Національного опору, що розташувався в Будинку профспілок, Яценюк повідомив, що «за цим сценарієм, за нашою інформацією, стоїть Андрій Клюєв, Віктор Медведчук та інші проросійські, антиукраїнські особи». «У неділю біля будівлі адміністрації Президента добре натреновані провокатори імітували напад на адміністрацію, що дало нібито законні підстави правоохоронцям чинити опір нападникам. Влада застосувала своїх штатних провокаторів, так званих «тітушок», «спортсменів», які отримують відповідні нагородження за їхні провокації в місті», — сказав Тягнибок. І застеріг, що в Києві нині «працюють» близько 5 тисяч «тітушок», привезених з інших регіонів країни.

  • Загинув за Батьківщину? Доведи

    60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>

  • На чужині — не ті люди...

    Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>

  • «Русскій мір» у нашій церкві служити не буде»

    Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>

  • Батько солдата

    Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>

  • «Нашим хлопцямна війні Бог дає інші очі»

    Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>

  • Зона як заповідник

    Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>