Війна на виживання

Три сім’ї, що мешкають у гуртожитку по вулиці Академiка Заболотного, 132, вчора ледь не опинилися просто неба. Їх мали виселяти представники дер­жавної виконавчої служби. Люди, якi роками борються за право залишатися у своєму гуртожитку, покликали на допомогу ЗМІ. Тiльки тому їх залишили у спокої. Поки що.

«Ця справа — наочний приклад корумпованості нашої держави, — розповідає «УМ» адвокат Олександр Дядюк, який представляє інтереси мешканцiв гуртожитку. — Сам гуртожиток перебував на балансі Національного комплексу «Експоцентр України» (ВДНГ), а всі його жителі — колишні співробітники «Експоцентру». У 2004 році Ігор Бакай, тодішній голова Державного управління справами, продав цей будинок, причому в десять разів дешевше за його реальну вартiсть. Лише при «помаранчевій» владі в 2005 році прокуратура виграла всі суди, які визнали незаконність цієї оборудки». Але в 2007 році, за словами чоловіка, коли змінилося керівництво ДУС, усе перевернулося з нiг на голову. Господарський суд раптово скасовує рішення Верховного Суду України, після чого новий власник оголошує мешканцям будинку справжню війну. «Сам гуртожиток нікого не цікавить, а от земля, напевне, так. Саме через неї страждають зараз люди», — впевнений адвокат.

Як розповіли «УМ» мешканці гуртожитку, шість років тому новий власник почав витравлювати людей з будівлі. Для початку рознесли сам дім всередині до стану, непридатного для життя, — відключили світло і газ. «Оце раніше була кухня», — показує нам пані Ірина Гаврилюк розтрощене приміщення, яке, чесно кажучи, навіть і близько вже не нагадує кухню. Кореспондент «УМ» до цього бував у Прип’яті та Чорнобилі і може стверджувати, що у столичному будинку все занедбано приблизно так само.

Після цього людей почали залякувати, вдалися до рейдерських захоплень. «Ми ж не можемо весь день сидіти вдома, дорослі йдуть на роботу, а діти вчаться, — каже панi Гаврилюк. — І одного разу до нашого будинку увірвався натовп молодиків, які тиждень не пускали нас усередину. Думали, що ми підемо геть. Але ж немає куди! Ми обійшли прокуратуру, міліцію, суди і відстояли домівку». Але, за словами пані Гаврилюк, не всі можуть витримати таку війну. Один мешканець–пенсіонер від пережитого стресу помер у лікарні. Лишилася лише його знищена квартира, де валяються понівечені речі, які нікому забрати.

Жителі гуртожитку просили журналістів не лишати їх без уваги. «Ні влади, ні спілок, ні депутатів тут не було, — бідкаються люди. — Були, звичайно, депутатські звернення, але після них нас чекала лише відписка, мовляв, розбирайтеся самі».