Традиційним уже фестивалем «Кобзарсько–лірницька Покрова» відзначали свято в Києві братчики Київського та Харківського кобзарських цехів разом із львівськими лірниками. Географія святкового фесту — чи не весь Київ: освятили музичні інструменти та помолилися в Покровській церкві, що на Подолі, покобзарювали просто неба біля пам’ятника Шевченкові, ще до того, як там почали збиратися мітингарі разом із «Свободою», а ввечері продовжили у Музеї Івана Гончара.
Чому фестиваль проводять саме 14 жовтня, пояснив «УМ» відомий бард і кобзар Едуард Драч.
«Покрова — закриття кобзарського сезону. Це практично останнє кобзарювання на вулиці, бо на Покрову часто навіть сніг падає — он у 2002 році Київську область зовсім замело. Далі кобзарі співають лише по хатах, — розповідає пан Драч. — День зазвичай проходить святково. Обов’язкова присутність кобзарів у цеховій церкві на службі й останнє на рік спільне кобзарювання».
У рамках фестивалю також відбувся науковий дискурс за гарбаткою на тему: «Від галицького п’ємонтизму до слобідського співочництва», який провів ініціатор фестивалю, відомий кобзар і лірник Михайло Хай.
А ТИМ ЧАСОМ...
В одному з недешевих житлових кварталів Києва, на вулиці Глибочицькій, з’явилася скульптурна композиція Покрови Пресвятої Богородиці. Кажуть, це перша така в Україні. Житломасив цей називається Покровським, що вочевидь і спонукало його мешканців встановити таку скульптуру. За повідомленням ЗМІ, над скульптурою, яка важить 700 кг і здіймається на чотири метри вгору, її автори — Вадим Жуковський, Дмитро Лелеченко і Роман Зурабов — працювали три місяці.