Попри далеку відстань до місць проведень баталій у Національній хокейній лізі та нічний графік їхніх телетрансляцій, українські вболівальники завжди знаходили можливість повболівати за вашингтонських «столичників», лос–анджелеських «королів», бостонських «ведмедів», «кленові листки» з Торонто, «блискавки» з Тампи, філадельфійських «льотчиків», «рейнджерів» та «острів’ян» із Нью–Йорка, пітсбурзьких «пінгвінів», «дияволів» із Нью–Джерсі тощо — команди, за які в різні роки виступали наші провідні хокеїсти Дмитро Христич, Руслан Федотенко та Олексій Понікаровський.

Нещодавно, переглядаючи архівні відеозаписи виступів спортивних гімнастів, автор цих рядків спіймав себе на думці, що за тридцять минулих років спортивна гімнастика зробила велетенський стрибок уперед. А на думку першого віце–президента національної федерації гімнастики України Ігоря Коробчинського, його вид спорту помітно прогресує не те що кожного десятиліття — щороку.