Діти ситі — батьки раді. (Юрія САПОЖНІКОВА.)
Найпершим правилом кожного ранку для дорослих і малих має бути — не зіпсувати собі й іншим настрій, коли майже усім ще хочеться трохи поспати і не надто хочеться їсти. Сповна контролювати свою поведінку можуть ті, кому «за 20–30», тому саме ми, батьки, маємо усе чітко продумати–спланувати, не підвищувати ні на кого голос, а «підганяти» дітей наполегливо, але тактовно і з нотками турботи і любові. Погодьтеся, якщо на вас гримають: «Іди вже їсти!», апетит зникає.
Правило друге для кожного сніданку, як і будь–якого іншого столування, — кожен має право їсти те, що він любить. Якщо ви не хочете смакувати рибною запіканкою чи вареними курячими стегенцями, чому ці страви мають подобатися дитині?! Досвідчені батьки знають, що кожна дитина у якомусь варіанті їсть той чи інший корисний продукт: якщо не хоче навіть дивитися на смажені чи варені яйця, то обожнює бісквіти чи омлети, основа яких — ті самi яйця; або не п’є молоко, але просить, щоб їй зробили молочний коктейль iз бананом і з задоволенням «уплітає» молочну гречану кашу.
І не зловживайте любов’ю дітей до того чи іншого продукту чи страви. Бо, як правило, діти сьогодні із великим задоволенням їдять навіть манну кашу, якщо дуже її хотіли. Втім, уже завтра і кілька тижнів поспіль вони можуть вернути від неї свої гарні носики. Одноманітне меню — це не те, що розпалює дитячий апетит. Тож спробуємо щонайменше на тиждень мати рецепти нових сніданків.
Найпростіші дитячі страви, які швидко готуються, це вівсянка, сирники, манка, омлети. Усе це кожна дитина любить по–своєму: одна манку їсть зі згущеним молоком, інша — з малиною, перетертою з цукром, чи варенням зі смородини. До сирників хтось вибирає сметану з джемом, інший — четвертинки запечених яблук. Щоб дитина їла омлет, для його приготування часто треба припасти невеликий шматок готової курятини чи буженини та помідор. Манку хтось може їсти з цукатами або (і) подрібненими горіхами.
Якщо ваша дитина категорично відмовляється від корисної вівсянки, зробіть з пластівцями запіканку чи оладки. Щоб приготувати моркв’яно–вівсяні оладки, потрібно по 100 г вівсяних пластівців та дрібно потертої моркви, 0,5 склянки гарячої води, 0,25 склянки помаранчевого чи грейпфрутового соку, 50 г борошна, столова ложка цукру, дещиця солі. Спочатку треба вівсяні пластівці залити гарячою водою з соком і відставити на 15 хвилин для набухання. Натерту моркву змішати з борошном, цукром і сіллю, додати пластівці. Масу добре перемішати. Смажити на добре розігрітій сковороді з обох сторін.
Порційна запіканка з вівсяними пластівцями і яблуком. Інгредієнти: 250 г вершкового сиру, яйце, столова ложка цукру, яблуко, 5–6 столових ложок пластівців швидкого приготування, дещиця солі, кунжут чи кокосова стружка для посипання. Сир треба ретельно змішати з яйцем, цукром і дрібкою солі. Додати потерте на дрібній тертці яблуко. Всипати пластівці, перемішати і залишити на 20–30 хвилин. Далі розкласти масу у формочки (4–6), а зверху посипати кунжутом чи кокосовою стружкою. Поставити у розігріту до 180 градусів духовку на 20–25 хвилин. Готову запіканку трохи охолодити, а потім вийняти з форм.
Щодня їсти тільки запіканки й оладки погодиться не кожна дитина. Але, щоб не набридали однакові, подаємо ще кілька оригінальних рецептів. Для приготування запіканки з рису і сиру потрібно: 150 г сухого рису, 130 г вершкового сиру, 2 яйця, 100 г цукру, дещиця солі, яблуко (тверда груша, нектарин або інші фрукти чи сухофрукти). Спочатку треба відварити до напівготовності рис і остудити. Яйця розділити на жовтки і білки. Жовтки з’єднати з цукром і збити до утворення пишної маси. Додати сир і ретельно перемішати до однорідного стану. Додати відварений рис, перемішати. Окремо збити білки з дрібкою солі до утворення піни і ввести її у тісто, акуратно перемішати знизу вгору. Яблуко нарізати невеликими шматочками, пересипати борошном, покласти у тісто і перемішати. Масу найкраще викласти у змащені маслом дві середні форми. Випікати у розігрітій до 180 градусів духовці 30–35 хвилин. Найкраще смакує така запіканка з медом.
Оладки можна приготувати з пшоняної каші. Для цього, на 3–4 порції, потрібно: півсклянки пшона, склянка води, 2 яйця, приблизно третина склянки борошна, третина чайної ложки розпушувача для тіста, по 2–3 столові ложки молока та цукру. До речі, у пшоняній крупі міститься більше білку, ніж у рисі і ячмені; більше фосфору, ніж у м’ясі; більше фолієвої кислоти, ніж у пшениці та кукурудзі; більше вітамінів групи В, ніж в інших злакових культурах. І хоча надмірна кількість пшона у раціоні не надто корисна для органів зору людини, не варто його зовсім виключати з меню. Отже, щоб смакувати пшоняними оладками, спочатку потрібно приготувати кашу: насипати пшоно у каструльку, залити склянкою води, поставити на вогонь і довести до кипіння. Далі виливаємо крупу з окропом в сито і ретельно промиваємо під проточною водою. Повернути крупу в каструльку, за смаком посолити і залити водою у співвідношенні 1:2. Поставити на середній вогонь (не накривати кришкою). Приблизно через 10 хвилин після закипання закрити каструльку кришкою і вимкнути вогонь. Залишити кашу на хвилин 10–15 — нехай трохи охолоне. Ще теплу кашу розім’яти товкачем для картопляного пюре і знову на трохи відставити. Потім додати трохи збиті яйця, цукор, молоко, просіяне борошно з розпушувачем. Далі викладаємо тісто на гарячу сковорідку малого діаметру і обсмажуємо з обох боків на олії. Готові оладки, за бажанням, притрушуємо цукровою пудрою і складаємо один на один по 4–5 штук.Подавати зі сметаною, суничним чи малиновим варенням.
Шість невеликих смачних кексів можна приготувати із 2 яєць, цукру і борошна (по 80 г) та однієї твердої груші. На позначку 180–190 градусів треба включити духовку. Фрукт слід порізати на дрібні часточки і пересипати борошном (щоб не додали у тісто зайвої вологи). Формочки (у мене силіконові) змастити олією і викласти у них, поділивши, грушу. Міксером спочатку збити яйця (з холодильника) з цукром, а потім додати борошно і продовжувати збивати. Залити тістом шматочки груші і ставити випікати кекси на 15–20 хвилин. Коли виймете готові, притрусіть цукровою пудрою.
Швидкі яблучні млинці можна приготувати з лаваша. Для цього знадобиться власне тонкий магазинний лаваш, 2–3 яблука, цукор і кориця за смаком. Яблука слід потерти на велику тертку, розподілити масу на лаваш, посипати цукром і корицею, згорнути рулет, приплюснути його руками, порізати на 4–5 частин. На сковороді розігріти вершкове масло, обсмажити рулетики під кришкою з обох сторін на невеликому вогні до золотистого кольору. Подавати з цукровою пудрою або зі сметаною з цукром.
Для того щоб смакувати сирним пирогом iз грушами (замороженими вишнями, консервованими ананасами) у кокосовій глазурі, потрібно трохи більше часу, сумарно приблизно година. Для приготування тіста потрібно: по 50 г вершкового масла, цукру і картопляного крохмалю, 2 яйця, 150 г вершкового сиру, 100 г пшеничного борошна, чайна ложка розпушувача тіста, 4 груші. Для глазурі: 100 г масла, 100–150 г цукру, 3 столові ложки молока, 80 г кокосової стружки. Масло треба розтерти з цукром. По одному додати яйця, збити. Додати сир. Борошно змішати з крохмалем, сіллю, розпушувачем, просіяти і додати у масляно–яєчну масу. Все добре перемішати — вийде липке тісто. Викладати його слід ложкою у форму 20–21 см, вистелену папером для випічки. Боки форми слід попередньо змастити маслом та притрусити борошном і сформувати на них бортики з тіста. Груші почистити від шкірки та порізати, пересипати борошном і викласти у «кошик» iз тіста. Далі швидко приготувати глазур: масло, цукор і молоко поставити на вогонь і, помішуючи, довести до повного розчинення цукру. Додати кокосову стружку і все довести до кипіння. Солодку густу масу зняти і залити нею груші. Поставити форму в розігріту до 180 градусів духовку на 40 хвилин.
Нехай смакує вранці і дітям, і дорослим!
Діти завжди краще їдять шашлички, ніж просто м’ясо. Тому у бутербродницю синові чи доньці можна покласти для обіднього перекусу за 15 хвилин приготовлені курячі невеликі шашлички: нарізані кубики філе посолили–поперчили, «нанизали» на дерев’яну паличку і швидко посмажили з усіх боків.
Трохи довше готувати шашлики–котлетки в човниках iз болгарського перцю. Потрібно: фарш яловичий — 500 г, 2 солодкі перчини, 1–2 зубчики часнику, цибулина, пучок кропу і петрушки, по 0,5 чайної ложки мускатного горіха та меленого чорного перцю, 50 г мінеральної води. Яловичину змішати з перемеленими часником та цибулею. Приправити сіллю, перцем та мускатним горіхом, додати подрібнені зелень і четвертинку солодкого перцю, наприкінці — дещицю харчової соди та мінеральну воду. Вимішати фарш та залишити на 30 хвилин у холодному місці. Порізати солодкий перець на четвертинки, посолити. Із фаршу виліпити продовгуваті котлетки. У кожну скибочку перцю викласти котлетку, конструкцію повздовж акуратно проколоти шпажкою. Викласти на деко і запекти у духовці або посмажити на сковорідці, акуратно перевертаючи.
Швидко–піца
Більшість дітей любить піцу. Зробити її можна навіть на тонкому магазинному лаваші. А повністю домашню можна готувати за таким рецептом.
Інгредієнти для тіста: борошно — 300 г, дріжджі сухі — 6 г, вода тепла — 220 мл, сіль — 0, 5 чайної ложки, олія оливкова — столова ложка. Для соусу потрібно: 3 помідори, 1–2 зубчики часнику, базилік, сіль, перець. Начиняти можете тим, що люблять домашні: відварене куряче філе, твердий сир, помідори, цибуля, шампіньйони тощо. Дріжджі треба розчинити у теплій воді (1–2 столові ложки). Влити розчин у ямку у гірці просіяного борошна, додати теплу воду та оливкову олію, замісити тісто і залишити його у теплому місці на 30 хвилин. Тим часом підготувати соус: помідори надрізати, залити кип’ятком та зняти з них шкірку. Покласти у блендер та подрібнити. Масу помістити в глибоку сковорідку, додати дрібно порізаний часник, посолити та поперчити за смаком, варити весь час помішуючи, доки соус не загустіє. Насамкінець додати трохи свіжого солодкого червоного перцю і дрібку сушеного базиліку. Тісто розділити на дві частини (виходить дві великі піци), тоненько розкатати і покласти на змащене маслом деко. Зверху тісто спочатку змастити соусом, далі викласти м’ясо–гриби–овочі, а вже потім тертий сир. Випікати піцу при температурі 220 градусів 20–25 хвилин.
Ще свіжі зимові спогади про морозні вітряні дні, коли великою насолодою було зігрітися тарілкою гарячого борщику зі сметаною. Господині урізноманітнювали цю насолоду замороженим щавлем, законсервованою заправкою для борщу, заготовленими з осені чи купленими в магазині бурячками. >>
Найочікуваніший «смачний» сезон — це все-таки полуничний. Думаю, мало хто не погодиться зі мною, що полуниця — це не просто ягода, це ціла історія: весна в розпалі, відпустки на носі і навіть повернення з роботи додому — особливе: обов’язково з пакетиком запашної червоної ягоди. >>
Про користь кулешів, про яку я і так, утім, знаю, цього разу наслухалася від бабусь на лавочці. А народні рецепти — перевірені часом і, як правило, доступні. Тож готуємо. >>
Уже майже літо, а це означає, що ми знову шукатимемо затінки, холоднi страви і прохолоджувальнi напої. Лимонади — прекрасний засіб для втамовування спраги, охолодження організму і вітамінізації, як кажуть, три в одному. Отож за роботу! >>
«Сонце в цеберку» — саме так назвав своє знамените варення з кульбаб Микола Канішевський, відомий нам як телепродюсер, перший віце-президент Національної телекомпанії України, ведучий телевізійних програм («Вісті тижня» та інших цікавих проектів). >>
От так і незчулися, як перша їстівна зелень, обдарувавши нас весняними вітамінами, відбуяла, і на зміну їй для багатьох несподівано приходять... грибочки. Це і ви помітите, коли зайдете в лісопосадку чи хвойний ліс подихати цілющою хвоєю, а додому повернетеся з торбинкою тугеньких маслючків. >>
