Мисова недостатність

29.08.2013
Мисова недостатність

Мис Сарич — одне з найкрасивіших місць України — «обклали» будовами охочі до розкоші чиновники. (з сайта investigator.org.ua.)

Кримський півострів вклинюється у Чорне й Азовське моря майже сорока мисами. Кожен із них по–своєму неповторний і по–різному слугував людям, усій цивілізації. Нагадаю, що фактично з мису Херсонес на землі Київської Русі прийшло християнство. Миси Чауда й Опук залишаються військовими полігонами, де колись випробували новітні ракетно–космічні технології. На мисі Казантип наприкінці 80–х років минулого століття ледь не примусили працювати «мирний» атом на Кримській АЕС, яку, на щастя, так і не добудували.
А що сьогодні? Сьогодні інтерес до кримських мисів здебільшого банальний: мальовничу, туристично привабливу прибережну місцину, зокрема між ялтинським селищем Форос і севастопольським містечком Балаклава, тишком–нишком, а то й із гуркотом самоскидів і грейдерів, з викорчовуванням багатовікових червонокнижних дерев перетворюють на таку собі приватну рекреацію. Зрозуміло, що такий «ексклюзив» може собі дозволити лише той, хто від решти українців відрізняється більшою чи меншою приналежністю до влади чи відвертим правовим нігілізмом.

До Аязьми через Аскеті

В урочище Аязьма наша туристична група потрапила через перевал Аскеті. Спочатку «бусик» висадив нас на повороті до села Гончарне, а далі кілометрів сім–вісім ми вже «накручували» пішки. Чимчикували асфальтівкою, путівцем, лісовою стежкою, що й вивела на перевал. На самому перевалі зробили невеличкий «перекур». Передовсім (у групі ніхто не палить), аби помилуватись гірським краєвидом, точніше — вранішнім туманом, що стелився по кронах сосен і дубів і повністю зливався внизу з поверхнею моря. Неповторна природна миттєвість не могла не потрапити в об’єктиви наших «цифровиків». Виявляється, Аскеті не позначений ні на нових, ні на старих географічних мапах, про його існування знають лише місцеві жителі й наш незмінний провідник Людмила.

А от затяжний спуск із перевалу перетворився ледве не на справжнім екстрим. Річ у тім, що декілька днів тому в горах, схоже, пройшов рясний дощ. Унаслідок цього стежка, начебто протоптана за античних часів самими римськими легіонерами, оголилась ковзким камінням, і тому весь час для страхування потрібно було чіплятись руками за стовбури дерев і кущів. У підсумку наші зусилля увінчались виходом прямісінько на пляж «Інжир», що є перлиною урочища Аязьма. Пляж оточений напівколом скельних виступів і, по суті, є невеличкою бухтою. Її домінанта — масивний округлий скельний уламок у морі, метрів за двадцять від берега. Якщо підходити до цього місця на якому–небудь плавзасобі, то уламок стає схожим... ну, на те, що у нас нижче поперека. Тому місцеві називають цей пляж не інакше, як «...опа».

Утім це зовсiм не відповідає суті — вода тут прозора, без побутового сміття і водоростей, які зазвичай хвиля прибиває до берега. Принаймні «Інжир» не йде в жодне порівняння із пляжними територіями в межах, скажімо, Ялти чи Севастополя. Із «Інжиру», надто сусіднього пляжу «Командирський», добре проглядається дивовижний скелястий край мису Айя. Але туди пересічним туристам — зась. Відтак, задовольнившись купанням на пляжах Аязьми (до них додався ще пляж «Золотий»), вже маршрутним теплоходом ми відправились до Балаклави.

Чия «Айя»?

«Айя» — це колишня база відпочинку працівників «Укравтодору», фактично головний об’єкт відпочинку в межах однойменного мису. Шість років тому, як повідомляли ЗМІ, майно бази включно з парком у три з половиною гектари всього за 360 тисяч гривень дісталось такому собі сімферопольському ТОВ «Арктур–Тур». Основним засновником цього товариства тоді значилось ТОВ «Укркиївресурс». Останнє було засновником «Київуніверсалсервісу», того самого, що наразі обслуговує президентську резиденцію «Межигір’я». А ще ТОВ «Центравіа», якому належать авіатехніка, на якій сьогодні літає Президент України.

Це та інші збiги дали підстави інтернет–виданню «Українська правда» зробити однозначний висновок, що «Айя», що нині, за документами, числиться за кіпрським офшором «Леоліта трейдінг ЛТД», буцімто належить структурі Олександра Януковича, старшого сина глави держави. Із минулого року на місці колишнього головного корпусу відомчої бази відпочинку прискореними темпами зводиться розкішний палац, до якого через гори і реліктовий ліс веде вимощена асфальтівка. А минулорічним і цьогорічним рішеннями Севастопольської міськ­ради новим власникам додатково передано майже чотири гектари — під необхідне берегоукріплення і протизсувні заходи.

Після публікації в «УП», як повідомлялось, державна інформагенція з посиланням на Головне управління прес–служби та комунікацій адміністрації Президента повідомила, що Віктор Янукович і його сім’я не мають стосунку до будівництва на мисі Айя, а також компаній, які володіють тамтеш­ньою земельною ділянкою. Також ствержується, що згадане майно не в сфері компетенції і Державного управління справами.

Але всюдисущим туристам від цього все одно, як кажуть, ні холодно ні жарко. Їх турбує (достатньо переглянути інтернет–форуми) передовсім те, що їхній «ареал» із кожним роком дедалі звужується. Надто за рахунок колись доступних тридцяти гектарів державного ботанічного заказника, який без офіційних дозволів відгородили і взяли під озброєну охорону «таємничі» землевласники мису Айя.

Навпростець через ялівець

Аналогічним будівельним бумом «під прикриттям» сьогодні охоплений також сусідній, найпівденніший, мис України — Сарич. Про це на нещодавній прес–конференції в Сімферополі з болем і тривогою розповіла голова Ради громадських екологічних організацій Севастополя Маргарита Литвиненко. За її словами, через розгорнуте масштабне будівництво, зокрема прокладену дорогу завширшки чотири метри на порослих реліктовими деревами гірських схилах, знищуються червонокнижні рослини — ялівець високий, фісташка туполисна, суничник дрібноплідний, а також держидерево, грабинник, дуб пухнастий, кипарис. Окрім того, розпочатим берегоукріпленням убивчо спотворюється ландшафт заповідного аквального комплексу мису Сарич. У пані Литвиненко та її активістів є дані, що будівельники зливають бетон просто в море.

На запитання «УМ» щодо ініціаторів забудови вона повідомила: «Почерк на мисі Айя і на мисі Сарич — абсолютно однаковий. Я думаю, що це — наслідки потурання з боку найвищих чиновників, севастопольських, кримських і нашого гаранта Конституції». На підтвердження своїх слів жінка зауважує, що в районі будівництва часто бачать службове авто глави Севастопольської міськдержадміністрації Володимира Яцуби. Мовляв, той, схоже, особисто контролює хід робіт. Знову ж таки для «УМ» пані Маргарита уточнила: активні землевідведення на Саричі і Айя розпочались із 2007 року, і що за ці роки він «схуд» для туристів приблизно на третину.

Наразі зібрані матеріали севастопольські екологи передали в міську міжрегіональну природоохорону прокуратуру з вимогою негайно покласти край знищенню унікальної флори. Й одразу наштовхнулись «на позірне здивування, нам сказали, що не в курсі проблеми, і відповіли, що будуть «робити все можливе, щоб притягти цих негідників до відповідальності», зізналась на прес–конференції Маргарита Литвиненко.

Прикметно, що активістка зверталалсь по допомогу з цього приводу до відомого народного депутата від Севастополя Вадима Колеснiченка. Одначе той просто відмахнувся: «Я не для того у Верховній Раді сиджу, щоб у цьому розбиратися, а для того, щоб ухвалювати закони».

Відомі й невідомі «чехівці»

У кримському Центрі журналістських розслідувань виявили ще один предметний інтерес до кримських мисів. На цей раз до дещо меншого у порівнянні з тими ж Саричем і Айя, але так само ласого мису Чехова поблизу Фороса. Там із металевою огорожею до самого зрізу води і цілодобовою охороною розмістився дачний кооператив «Чехово». Самих дач, себто елітних котеджів, уздовж берегової лінії журналісти Центру нарахували щонайменше з десяток. Знову ж таки, дачники — не нужденні кримчани. Хто саме? Натякають на родину Миколи Азарова. Принаймні, коли медійники хотіли зв’язатись із адміністрацією «Чехово», виконуючий обов’язки голови Фороської селищної ради Костянтин Волков порадив їм напряму звертатись до Миколи Яновича: «У нього там дача. Він — член цього кооперативу».

Власне, про іменитих фороських дачників «УМ» повідомляла неодноразово. Про те, зокрема, що 2003 року, коли «Чехово» заснували восьмеро осіб, у тому числі син нинішнього Прем’єр–мністра України Олексій Азаров, йому, кооперативу, виділили ділянку у 2,6 гектара. Рік потому постановою кримського уряду із цієї площі відокремлюється ділянка площею один гектар і безкоштовно передається у приватну власність із розрахунку десять соток на кожного. 2006 року «чехівцями» стали Микола Янович і Людмила Миколаївна Азарови.

До слова, на тому ж затишному мисі Чехова, але вже за межами згаданого кооперативу знайшлося місце для «скромних», iз басейнами і тенісними кортами, дач інших відомих українців. Приміром, колишнього Генпрокурора Святослава Піскуна.

  • «Не робіть для нас без нас»

    «Місто має бути комфортним для різних категорій населення. А дискримінація за ознакою інвалідності просто неприпустима, — заявила координатор акції, регіональний представник Національної асамблеї інвалідів Ірина Твердохліб. >>

  • Владна «ліцензія» на вбивство

    Місяць тому п’яний депутат Генічеської райради Андрій Бульбах збив 22-річну велосипедистку, заховав іще живу дівчину в лісопосадці та швидко зник iз місця злочину. Про цей жахливий випадок «Україна молода» писала у №116 за 4—5 вересня ц. р. >>

  • Таке гірке солодке життя

    На зупинках, у громадському транспорті тільки й розмов, що про дармовий цукор. Підсолодити життя полтавців перед виборами вирішила політична партія «Совість України», очолювана міським головою Полтави Олександром Мамаєм. В офіс партії запрошують пенсіонерів, котрі, як відомо, є найдисциплінованішими виборцями, та видають по вiсiм кілограмів цукру. >>

  • Пристрасть до мільйонів

    Одеську область, як і більшість регіонів України, упродовж останніх років шокували масштабні зловживання прибічників Віктора Януковича. Державні гроші попросту крали, — і робили це державні службовці, які мали би стояти на сторожі народних грошей. >>

  • Душив Майдан? Збирай податки!

    Ще одним шоком для громадськості стало нещодавне призначення у Міністерство доходів і зборів, реформоване нині у Державну фіскальну службу. Посаду начальника головного оперативного управління тут зайняв Ігор Яговдик. Той самий екс-очільник Сумської області, який очолив область в останні місяці перед падінням режиму і був призначений заради «укріплення» влади «донецьких» перед останнім і вирішальним боєм з «бандерівцями». >>

  • Гiркi яблука уманського саду,

    Думка жінок на форумі forumok.kiev.ua  Коли їхати одеським автобаном, то на 206–му кілометрі, відразу за поворотом із траси, на зеленому пагорбі з’являється красива околиця історичної Умані з уславленою Софіївкою і не менш славетним навчальним закладом — Головним училищем садівництва, заснованим ще 1844 року, як стверджують фахівці, за класичними зразками науково–освітніх осередків Західної Європи. >>