Рядок iз відомої частівки мимоволі пригадується, коли читаєш статтю пана Ігоря Лосєва майже на будь–яку тему й обов’язково зустрічаєш там примітивний негатив про Президента Ющенка. Це — майстер своєї справи, загалом його статті досить високого ґатунку, але, починаючи їх читати, відчуваєш, що от зараз почнеться.
У цього автора головним обвинувачуваним у всіх негараздах України став Віктор Андрійович. При цьому вiн постійно відбілює Ю.Тимошенко. Хочеться запитати, який конкретний крок Ющенка–Президента був антиукраїнським і які конкретно дії Тимошенко можна вважати розумними чи патріотичними?
Почну з останньої, яка на Майдані обіцяла «прати білизну в адміністрації Президента», а потім влаштувала таку конфронтацію з ним. Наприклад, зірвала зi своїм БЮТом щорічне послання Президента до Верховної Ради України, яке є його обов’язком. Лише 30 хвилин треба було їй зачекати і потім ініціювати ті «антикризові» закони про мито, курятину та ін. Не буду писати про те, на чию вони користь і про їх результативність. Але Тимошенко було необхідно саме в ці хвилини влаштувати спектакль, щоб дискредитувати Президента (показати, що він тут не головний).
«Газові угоди». Такі неймовірні ціни і штрафи — на такий тривалий термін! Де ж її здібності розумові, дипломатичні, політичні, де її патріотизм, з якими вона так рясно себе позиціонувала? Не допомогло навіть солідарне підхихикування Путіну, коли той дозволив собі зневажливі випади на адресу українського Президента. Хід Ющенка в цій ситуації був державницький: скликати голів європейських країн на нараду для спільного вирішення проблеми. Але Тимошенко зірвала цей шанс, підписавши угоди, про зміст яких Президент зміг дізнатися лише через Службу зовнішньої розвідки.
Як міг Ющенко не розчарувати та виконати всі вимоги Майдану при урізаних президентських правах, будучи тяжко отруєним і в такому оточенні: Прем’єр з усіма своїми міністрами, інші тимчасові «соратники», яким здався замалим отриманий портфель і вони метнулися від Президента? Будучи демократом, він не міг як середньовічний цар постинати голови неслухняним і зрадникам для наведення порядку. Він не помстився навіть за своє отруєння. Докладніше про тюрми: Президент не мав права саджати у тюрми і до того, як змовники позбавили його силових повноважень на початку його каденції.
Заклики до підписання «Універсалу» вважаю теж державотворчим кроком. Є досвід Іспанії, де навіть після громадянської війни сторони примирилися, розуміючи: головне, що всі вони — іспанці. До речі, «Універсал» підписали всі політсили, окрім Тимошенко. Бо ж їй потрібне не об’єднання, а війна. А стільки шкоди іміджу України у світі, аж до закликів до санкцій проти нашої з вами Батьківщини для врятування її власних інтересів, завдавав хіба що сам Путін.
Варто також згадати, в якому катастрофічному становищі була українська економіка на той час. Найласіші її шматки опинилися коли не за кордоном, то в руках бездарних і непатріотичних ділків. З пільгами, які вони собі узаконили, працювати без прибутку могла б лише людина, неспроможна поставити кубик на кубик. А висококваліфіковані фахівці сотнями тисяч виявилися зайвими і або покинули країну, або впряглися для виживання в «кравчучки» ще за однойменного Президента, а не за Ющенка. Краще б Лосєв і йому подібні писали про це, а не практикували зневажливі висловлювання разом iз Кравчуком про Ющенка. Пан Лосєв чомусь не бачить змін, яких зазнала наша нація за Ющенка. Вважаю, що якби не ющенківський період, то деякі сьогоднішні сміливці пера сиділи б, як миші під віником, і головним об’єктом їхньої критики були б комунальні служби.
Хто, крім Ющенка взагалі, збирається продовжити справу становлення нації? Уже саме це слово ми дізналися від нього і більш ні від кого не чуємо.
Чужі політтехнологи і їхні прислужники використовують і поглиблюють обмеженість можливостей багатьох людей самостійно аналізувати та оцінювати дії політиків, а також невідповідність між цими діями та заявами. На жаль, вдало причеплений ярлик важить інколи більше, ніж величезна і дуже корисна робота.
Тішить, що переосмислення все–таки настає і крізь провокативний гамір чути слово щирого патріота.
Андрій СИДОРЕНКО
Київ