Корюківський «АнтиХюндай»

01.08.2013
Корюківський «АнтиХюндай»

Позавчора здійснив тестову поїздку з Полтави до Харкова новий швидкісний двосистемний пасажирський потяг виробництва Крюківського вагонобудівного заводу, який уже встигли охрестити «АнтиХюндаєм». Фахівці відзначили чи не найбільшу перевагу вітчизняного потяга — його цілковиту адаптованість до наших залізниць і кліматичних умов. Адже під час випробовувань у різні пори року він об’їздив фактично всю Україну й одержав позитивні висновки міжвідомчої комісії.

Цього разу кременчуцький «АнтиХюндай» складав своєрідний іспит перед представниками Національного проекту «Повітряний експрес», у якому буде задіяно українські поїзди.

За словами керівника проекту Андрія Галущака, «Повітряний експрес» має забезпечити швидкісне залізничне сполучення між вокзалом «Київ–Пасажирський» і міжнародним аеропортом «Бориспіль» на початку 2015 року. Між головними залізничними та повітряними воротами столиці бігатимуть півдесятка п’ятивагонних потягів із двома проміжними зупинками в Дарниці та Видубичах, долаючи цю відстань за 41 хвилину. За таке задоволення пасажири експресів, згідно з сьогоднішніми розрахунками, платитимуть 80 гривень.

Голова правління ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» Євген Хворост зазначив, що задля ймовірної участі підприємства у нацпроекті «Повітряний експрес» тут працювали фактично «паралельно» зі створенням двох нових швидкісних пасажирських двосистемних електропотягів. Останні з дев’ятьма вагонами для кожного виготовили за кошти заводу, обкатали, випробували, але, попри обіцянки уряду виділити бюджетні гроші на їх придбання, без такого фінансування з боку держави ті потяги й досі стоять на приколі в цехах підприємства. Один із них якраз і тестували для «Повітряного експресу». Першими пасажирами потяга стали і голова Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України Владислав Каськів та заступник начальника департаменту Китайської національної корпорації машинної індустрії й генеральних підрядів пан Се Юн.

Проект «Повітряний експрес» загальною вартістю 372 млн. 313,5 тис. доларів фінансує «Ексімбанк» Китаю. Власне, він надає нам позику під вигідні відсотки, яку треба буде повернути. Однак, за словами пана Каськіва, проект має повністю окупити себе за 15 років винятково за рахунок власної діяльності, без будь–яких додаткових навантажень на вітчизняний бюджет. За таких умов китайська сторона братиме найактивнішу участь у виборі рухомого складу на тендерній основі, а також по­стачатиме для проекту продукцію, товари і послуги орієнтовно у пропорції 50 на 50 відсотків зі своїми потенційними партнерами. Якщо ними стануть кременчуцькі вагонобудівники, то, за словами Євгена Хвороста, йтиметься про постачання з Піднебесної допоміжного та інтер’єрного обладнання.

У тому ж, що українське (нагадаємо, що «начинку» потяга крюківчан на 70 відсотків забезпечили вітчизняні підприємства) працює надійно, під час цієї поїздки з Полтави до Харкова ще раз переконалися не лише спеціалісти. До того ж фахівці зафіксували найважливіші для проекту технічні параметри. Зокрема, рух електропотяга на окремих ділянках зі швидкістю 160 кілометрів за годину (максимальною для поїздок між Києвом і Борисполем стане 140 км/год), беззупинковий перехід на ділянки зі змінним і постійним струмом, потенційну можливість економії енергоспоживання, оскільки, згідно з умовами проекту, кожен такий потяг має «тягти» не більше двох iз половиною мегават електроенергії. Ну, а комфорт від плавного «м’якого» ходу на сучасних пневмовізках європейського зразка, таких же «європейських» вагонів із клімат–контролем, зручними кріслами, інтернетом, візками для інвалідів, екологічно безпечними туалетами тощо відчули всі.

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>