Чи роздратуємо Москву?

Що ближче до листопада, то примарнішими стають перспективи підписання Угоди про асоціацію. І не тому, що Європа занадто вередує, — проблема радше в Україні. В неготовності правлячої партії виконати необхідний пакет вимог. Верховна Рада пішла на канікули замість того, щоб засукавши рукави намагатись скористатися останнім європейським шансом. Може, депутатам видається, що подібних шансів може бути безліч. Натомість європейські політики вважають інакше. Важливість листопадового саміту полягає у тому, що головування в ЄС перебрав давній український союзник — Литва. І неважливо, що балтійська країна невеличка, — зараз офіційний Вільнюс зосередив чимало важелів, аби допомогти погрузлій у корупції Україні нарешті визначитись. Як свого часу пояснив мені «неможливість зволікання» депутат Європарламенту Павел Залевський, «не всі країни однаковою мірою є адвокатами України в ЄС. Крім того, зараз Євросоюз переживає серйозну економічну кризу. Є частина країн, які кажуть: давайте займемося винятково собою, давайте подолаємо кризу, а потім задумаємось, що далі. Інші кажуть — але ж Росія не хоче, аби ЄС підписував угоду з Україною, навіщо дратувати Росію?».

Тож зараз руку на пульсі тримає Литва, і в цьому є чи не останній шанс України, адже свого часу євроінтеграційні ініціативи Віктора Ющенка свідомо блокувалися кількома європейськими столицями, — лише тому, щоб не дратувати Москву. Бо ж чимало залежить саме від того, хто формулює порядок денний.

Під час нещодавньої зустрічі, організованої Центром студій європейської iнтеграції (Литва), почесним консульством Литви у Львові та Незалежним культурологічним часописом «Ї» з віце–спікером парламенту Литви Пятрасом Ауштрявічусом ситуацію було окреслено доволі жорстко — «треба встигати». Слід зауважити, що саме Ауштрявічус свого часу представляв Литву на непростих негоціаціях між Вільнюсом та Брюсселем.

Зрештою, питання не лише у підписанні формальних паперів. Саміт у Вільнюсі матиме фундаментальне значення, бо, крім підписання Угоди про асоціацію з ЄС, він визначатиме й долю Угоди про зону вільної торгівлі України з ЄС. І це навіть не геополітика — Україна зможе отримати реальний інструмент для впровадження європейського законодавства на своїй території. Саме це може стати ґрунтом для омріяного перезавантаження Української держави. Бо ж якщо ці угоди підпишуть, то близько 60% європейського законодавства впродовж найближчого часу буде впроваджено в Україні.

Водночас зараз украй важливо допомогти Україні не заблукати в бюрократичних єврокоридорах. У готовності допомогти запевнив  Марюс Януконіс, віце–амбасадор Литовської Республіки в Україні, наголосивши, що Литва розглядає Україну як одну з пріоритетних держав у рамках «Східного партнерства» i сприятиме виконанню Україною «домашнього завдання». 

Слід розуміти, що в Європі усвідомлюють «коливання» офіційного Києва, розтягнутого між ЄС і Митним союзом. За словами Пятраса Ауштрявічуса, насправді головне — переформулювати геополітичну дилему: «Литва не порушувала питання про альтернативи. Литва вибрала пріоритети — ЄС і НАТО. Концепція «європеїзації» стала провідною у розвитку країни». 

Незважаючи на те, що Литву незле потріпали шторми економічної кризи — її економіка вистояла. За останніми соціологічними дослідженнями, у Литві 65% громадян лишається єврооптимістами, а 90% громадян — відчули позитивні зміни пiсля вступу до ЄС.

Пятрас Ауштрявічюс зазначає: в українському випадку «спільний ринок — головна перевага членства у Союзі; ринок дає 2/3 переваг спільної Європи». Водночас, як запевняє литовський політик, Європейський Союз не лишив би Україну напризволяще під час переходу на європейську колію, адже «за рік вигода від асоціації становитиме близько 450 млн. євро для України». Впродовж 10 років було би скасовано 99% різних тарифів і поглиблено співпрацю у 28 секторах. 

Водночас лишаються невирішеними кілька моментів, де, кажучи простою мовою, і кінь не валявся, а саме на них чекають у європейських столицях. Як наголосив Ауштрявічус, досі «провисають» «символічне питання Тимошенко, реформа прокуратури, міліції й органів правосуддя». 

Тож м’яч зараз на полi України. Як наголосив євродепутат Павел Залевський, якщо у Вільнюсі провалять саміт, «це зупинить євроінтеграцію України на кілька десятків років! Не можна втратити цього часу, це унікальний момент, який можна порівнювати з прийняттям християнства Україною».

Тим часом «потомлена» розпилюванням недокраденого Верховна Рада замість того, щоб приймати необхідні законопроекти, спокійно розiйшлася на канікули — страждати «за Україноньку» на Мальдіви і в Таїланд.