На мера Львова Андрія Садового минулої суботи двічі напав один і той самий молодик. Першого разу він ударив мера в обличчя, коли той близько 18–ї години йшов по площі Ринок до Ратуші. Другий раз — у спину, коли мер покидав роботу близько 22.30. Нападника затримано.
«Андрій Іванович пройшов медичну експертизу, написав заяву до міліції, у неділю був на очній ставці, — розповіла «УМ» Христина Процак, керівник прес–служби Львівської міськради. — Проте на запитання мера чоловік нічого не відповів, тому з’ясувати причини нападу не вдалося. Наразі ведуться слідчі дії. Щодо охорони, то Андрій Іваночив ніколи її не мав, і його позиція залишається принциповою: Львів позиціонується як місто, відкрите для світу, тому голова міста не може мати особистої охорони. Крім того, охорона була б недоречна ще й тому, що до мера часто підходять мешканці із запитаннями чи пропозиціями».
У міліції спочатку повідомили, що за фактом нападу відкрито кримінальне провадження за ч.1 ст. 296 Кримінального кодексу (хуліганство). Згодом справу перекваліфікували на частину 2 статті 350 (умисне завдання побоїв або заподіяння легкого чи середньої тяжкості тілесного ушкодження службовій особі).
Нападником виявився 32–річний львів’янин без постійного місця роботи. «Міський голова звернувся до міліції після першого нападу, — каже «УМ» Світлана Добровольська, речник міліції Львівщини. — Проводилися слідчі дії, і вже під час другого нападу молодика затримали міліціонери у цивільному одязі. Наразі зрозуміти причини вчинку не вдається, адже чоловік не дає жодних свідчень. Одразу після затримання до нього приїхав адвокат, а зараз ми чекаємо на висновки психіатра».
По Львову одразу поповзли чутки щодо причин нападу. За однiєю з них чоловік міг бути підприємцем, якому не продовжили дозволу на роботу його МАФу. Сам Андрій Садовий у коментарі «Нiмецькiй хвилi» заявив, що не вважає напад випадковим: «Він очікував, він знав, що голова ще в Ратуші. А коли його схопили й привезли до райвідділку, то одразу з’явився адвокат. Це — цілеспрямоване завдання шкоди, в його діях я не побачив жодної неадекватності чи ознак афекту».