Столування, як біля підніжжя Кавказьких гір

17.07.2013

Навіть тих, хто ніколи не був на Кавказі, приваблює цей край. Особлива родзинка — страви. Сьогодні дегустуватимемо грузинські.

 

Холодна курятина і горіхи

Практично будь–яку з них готувати досить довго, але не те щоб складно. Наприклад, сациві. Найскладніше у ­цьому рецепті (посміхніться) — відмити м’ясорубку від горіхів. Решта дій вимагатиме від сили годину вашої безпосеред­ньої участі. Щоправда, страва постоїть у соусі ще ніч (це ж без вашого втручання). А от коли ви скуштуєте сациві, то зрозумієте, що варто було готувати і чекати.

Власне, сациві — це горіховий соус, у якому подають найчастіше птицю, але це не є непорушним правилом, існує сациві і з м’ясом, і з рибою, і навіть із грибами. Я сациві готую не з цілої курки, а, скажімо, з кількох філейних частин і кількох ніжок. Ще для страви знадобиться добра миска волоських горіхів (приблизно 300–350 г), 2 середні цибулини, півголовки часнику, 50 г вершкового масла і спеції, які можна додавати на свій смак: білий оцет (яблучний чи винний), гвоздика, духмяний перець і перець чорний, лавровий лист, червоний гострий перець, шафран імеретинський, кориця і сіль. Коли сациві вже подаватимете до столу, знадобиться великий пучок кінзи і, якщо вам смакує, гранат.

Починаємо з того, що відварюємо курятину: заливаємо водою, доводимо до кипіння, стишуємо вогонь до мінімуму, збираємо зайве з поверхні бульйону і додаємо цибулину, кілька гвоздичок, горошин духмяного і чорного перцю. Через півгодини вкидаємо лавровий лист і варимо ще хвилин 10–15. Потім курятину виймаємо, а бульйон лишаємо вистигати.

Поки булькотіло у каструлі, можна ­встигнути змолоти у м’ясорубці горіхи, пропустивши їх через подрібнюючий пристрій двічі, а то й тричі — горіхова маса має бути дрібною й однорідною. У ступці слід розтерти 2 великі зубчики часнику, половину чайної ложки солі, чайну ложку шафрану і 2 гвоздички. Коли маса стане однорідною пастою, додайте чайну ложку гострого перцю і половину чайної ложки кориці. В останню чергу додаємо ложку оцту. (Зрозуміло, міру приправ можна редагувати під власні вподобання).

Далі в миску з меленими горіхами починаємо потроху вливати бульйон і заправку зі спецій, ретельно розмішуючи всю суміш. Не бійтеся доливати рідину, соус іще загусне. На цьому етапі сациві має бути подібним до кефіру.

Тим часом у глибокій сковорідці розігріваємо масло і доводимо до прозорості у ньому подрібнені маленьку цибулинку і один–два зубчики часнику. Викладаємо туди курятину і доливаємо трохи бульйону, щоб усе це не смажилося, а тушкувалося на маленькому вогні. Хвилин 15 тушкуємо, стежимо, щоб цибуля не схопилася скоринкою, кілька разів перевертаємо м’ясо. І — нарешті — заливаємо його горіховим соусом. Обережно перемішуємо, щоб соус вкрив курятину повністю, і чекаємо, поки він прогріється так, щоб iз дна почали підніматися бульбашки повітря. Щойно це сталося, вимикаємо вогонь, перекладаємо все у нагрітий горщик чи каструльку, накриваємо кришкою і ставимо у прохолодне місце (але не в холодильник).

Наступного дня подаємо сациві порційно, на окремій тарілці — листочки кінзи і зернята гранату. І нічого не гріємо! Смакота неймовірна.

Трапеза з домашнім сиром

Якщо зібратися з духом, можна влаштувати легкий бенкет у грузинському стилі: салат, домашній сир і хачапурі. Хай iз ними доведеться «погратися», але зручно те, що багато чого можна зробити заздалегідь, навіть за кілька днів до столування. Скажімо, сир — днів за чотири, і лишити його дозрівати. За день — відварити курку для салату. Місити тісто для хачапурі треба години за три до трапези.

На салат iз курки візьміть 3–4 курячi філе, 2 курячі яйця (або 5–6 перепелиних, виглядатиме елегантніше), півсклянки волоських горіхів, стиглий гранат, добрий пучок салатного листя і кропу, білий винний оцет, сіль–перець. Відваріть куряче філе (40–50 хвилин) і лишіть вистигати у бульйоні. Відваріть яйця, покришіть (якщо перепелині — поріжте навпіл). Перетріть у ступці горіхи, додайте оцет, сіль, перець до смаку. Якщо горіхи не дуже свіжі і жирні, додайте ложку–другу олії. Розберіть куряче м’ясо на смужки, гранат — на зернята. Порвіть руками листя салату, дрібно наріжте крiп, змішайте зелень, курятину, заправку. На готовий салат викладіть зернята гранату і яйця.

Зовсім нескладно власноруч приготувати домашній сир. Головне розжитися літром хорошого молока і пепсином — 50–70 мл на літр. (Щоправда, спеціальний пепсин для кулінарії можна знайти не всюди. Втім його може замінити ацидин–пепсин, який продають в аптеках. Якщо у вас такий, для приготування домашнього сиру на літр молока потрібно розчинити у половині склянки води 2 таблетки). Розігрійте до 37–38 градусiв молоко, процідіть через марлю у глиняний чи емальований посуд, влийте пепсин, розмішайте дерев’яною ложкою і лишіть у теплому або навіть дуже теплому місці. Коли молоко скваситься (25–30 хвилин), зберіть чистими руками сирну масу, покладіть у друшляк і лишіть, щоб стекла зайва сироватка. Розрівняйте, ущільніть сир і щедро посипте сіллю. Через 2–3 дні сир дозріє, його можна буде їсти.

І, нарешті, хачапурі по–аджарськи. На 10 порцій піде кілограм борошна, склянка молока, сухі дріжджі у відповідній кількості (виробники пишуть, скільки треба з розрахунку на кілограм борошна), по чайній ложці цукру і солі, 3 столові ложки олії. Для начинки: 800–900 г сиру (в ідеалі — імеретинського, але ми брали і адигейський, і бринзу), 10 яєць, масло. У просіяне борошно влийте 500 мл теплої води, тепле молоко, додайте цукор, дріжджі, сіль, олію і замісіть некруте тісто. Накрийте рушником і поставте у тепле місце на 1,5 години. Коли тісто підійде, обімніть його і лишіть іще на півтори години. Сир добряче розімніть руками (якщо він дуже сухий — додайте кип’яченої води, консистенція має бути кашоподібною). Розділіть тісто на 10 кульок, кожну розкачайте в пляцок, краї згорніть і сформуйте човники. Кожен начиніть сиром. Випікайте у печі при температурі 250–260 градусів 15 хвилин. Потім вбийте по одному яйцю у кожен «човник» і потримайте в печі ще кілька хвилин. Покладіть згори по шматочку масла і негайно подавайте до столу! І не сумнівайтеся, побенкетуєте на славу!

  • Кріпчик-петрушка кучерявляться

    Ще свіжі зимові спогади про морозні вітряні дні, коли великою насолодою було зігрітися тарілкою гарячого борщику зі сметаною. Господині урізноманітнювали цю насолоду замороженим щавлем, законсервованою заправкою для борщу, заготовленими з осені чи купленими в магазині бурячками. >>

  • Поласуємо полуничкою

    Найочікуваніший «смачний» сезон — це все-таки полуничний. Думаю, мало хто не погодиться зі мною, що полуниця — це не просто ягода, це ціла історія: весна в розпалі, відпустки на носі і навіть повернення з роботи додому — особливе: обов’язково з пакетиком запашної червоної ягоди. >>

  • Від кулешу і ніг не поколишу!

    Про користь кулешів, про яку я і так, утім, знаю, цього разу наслухалася від бабусь на лавочці. А народні рецепти — перевірені часом і, як правило, доступні. Тож готуємо. >>

  • Лимонадна прохолода і насолода

    Уже майже літо, а це означає, що ми знову шукатимемо затінки, холоднi страви і прохолоджувальнi напої. Лимонади — прекрасний засіб для втамовування спраги, охолодження організму і вітамінізації, як кажуть, три в одному. Отож за роботу! >>

  • Сонце в цеберку!

    «Сонце в цеберку» — саме так назвав своє знамените варення з кульбаб Микола Канішевський, відомий нам як телепродюсер, перший віце-президент Національної телекомпанії України, ведучий телевізійних програм («Вісті тижня» та інших цікавих проектів). >>

  • Знімаю капелюха

    От так і незчулися, як перша їстівна зелень, обдарувавши нас весняними вітамінами, відбуяла, і на зміну їй для багатьох несподівано приходять... грибочки. Це і ви помітите, коли зайдете в лісопосадку чи хвойний ліс подихати цілющою хвоєю, а додому повернетеся з торбинкою тугеньких маслючків. >>