Більша частина нашої провладної і підвладної еліти є не українською, а радянською, що дорівнює визначенню «проросійськи налаштована». Це перший висновок, який можна зробити, спостерігаючи за позавчорашнім українсько-російським бізнес-форумом у Лівадії, очолюваним президентами Кучмою та Путіним. Лейтмотив і символ зустрічі сформульовано у виступі Володимира Путіна: «Поєднуючи наші зусилля (України та Росії. — Ред.), ми підвищуємо нашу конкурентоспроможність, ... наші партнери «за бугром» теж це розуміють. Тому їхня агентура всередині наших країн усіляко намагається компрометувати інтеграцію Росії й України, завдавати їм збитків». У цій сентенції навіть не «русскій дух, тут Русью пахнет» — це лексика з розмов «холодної війни», коли десь у кабачку «Елефан» в якомусь східнонімецькому містечку збиралися кадебістські штірліци, і Путін свою професійну лексику відтоді не забув.
Пам'ятає чомусь цю лексику (напевно, лише із фільмів?) і Леонід Кучма, який, взявши тритижневу відпустку, на жаль, не заліг на дно біля Фороса, а невтомно своїми президентськими діями підмочує репутацію української ідеї. Не випадково саме до нинішнього візиту Путіна Л.Д. приурочив «коректорську правку» Військової доктрини України, з якої, доктрини себто, вилучив європейський напрям розвитку України, НАТО і ЄС відтак перестали бути в цьому документі кінцевою політичною метою держави. Натомість після переговорів тет-а-тет з російським колегою ми почули від Леоніда Даниловича про новий, перспективний напрям державного розвою — ЄЕП. «Потенціал ЄЕП треба з розумом використовувати, — цитує Кучму інформагенція УНІАН. — У конкурентній боротьбі ми (Україна та Росія. — Ред.) повинні знаходити своє місце під сонцем». Чому не шукати своє місце під сонцем десь подалі від Москви, питається? Не вельми зрозуміла для мене і Кучмина радість з приводу «ефективного розвитку української економіки після приходу російського капіталу». Значно почеснішим було б тішитися стрімким набиранням потужності українського капіталу. Бо знов-таки, питається, чому від того «російського бізнесу» тікали в 1991 році? Залишався би собі директором «Південмашу» і клепав би любенько ракети на пару з «російським бізнесом»!
Єдиний економічний простір, який де-факто на сьогодні є фантомом (черговий саміт глав держав «четвірки» заплановано провести в казахській столиці Астані 15 вересня), Путін та Кучма вже використовують як суто політичний чинник. Невідомо ще, як воно надалі ЄЕПнеться, але зараз українська влада може проштовхувати Віктора Януковича, послуговуючись, зокрема, і таким ілюзорним скарбом, як ЄЕП. Основним завданням країн-учасниць залишається формування зони вільної торгівлі, сказав Володимир Путін на зустрічі з бізнесменами у Лівадії, а в тому, що на шляху до економічної спільності двох країн є помітний поступ, — заслуга особисто Президента Кучми та Прем'єр-міністра Януковича. Так «ненав'язливо» російський керівник втрутився в українську передвиборчу кампанію і «випадково» проагітував когось з українців за свого кандидата. Тут слід згадати, що коли вже копирсатися в традиціях українсько-російських президентських здибанок посеред літа, то в таку пору зазвичай суверени бачилися на честь дня народження Кучми. Цьогоріч у розпал літніх відпусток вони зустрілися великою мірою із передвиборчих міркувань: і поагітувати можна досить таки легітимно, і «звірити годинники» на рахунок хто, кому що може дати і за якою ціною в переддень гарячої осені. Віктор Янукович у лівадійському антуражі не сходив з телеекранів, важко тупцюючи позаду Путіна, але все ж таки в одному кадрі. За столом теж була правильна розсадка: обабіч президентів — Янукович та Мєдвєдєв; хоч останній — усього-на-всього глава адміністрації Путіна, але в тій установі саме він є «куратором» українських виборів.
Безсумнівно, позавчорашня спільна акція президентів неподалік Ялти мала політичний характер. ЄЕП було протиставлено іншим альтернативам стратегічного розвитку держав. Російський президент уже не приховував, як минулого вересня, коли підписувалися угоди про ЄЕП, що це новоутворення є для групи країн колишнього СРСР противагами європейській інтеграції. Тепер він уже відверто закликав «координувати дії України та Росії у зв'язку з розширенням ЄС». А також, «по можливості, погоджувати графіки вступу до Світової організації торгівлі». Леонід Данилович на всю цю промову тільки кивав. Атож, він же намірявся «будувати Європу вдома». А тепер будуватиме вдома новітній СРСР, тільки без однопартійності і без шамкотіння Брежнєва — ото і вся різниця.
Президенти, на рахунку яких уже є кілька спільних зовнішньополітичних акцій (зокрема, заява з різкою критикою ОБСЄ), добалакалися до того, що забажали злити воєдино спортивні зусилля України та Росії. Наприклад, розглянути пропозицію Григорія Суркіса про спільну участь у тендері на право проведення фіналу чемпіонату Європи-2012 з футболу. Володимир Путін також запропонував проводити чемпіонати СНД з футболу та хокею. Отож готуйтеся, дорогі співвітчизники, ми ще з вами побігаємо.
ВОНИ ПРО НАС
«Чи це вже кінець польських мрій перетягнути Україну на Захід? Повне членство в НАТО та ЄС вже не є метою України. Натомість Київ хоче прискорити зближення з Росією. «Їх (західних країн) агентура і всередині наших країн, і зовні всіляким чином намагається скомпрометувати інтеграцію Росії і України», — заявив під час понеділкової зустрічі з Кучмою президент Росії Володимир Путін. Це найсильніші вирази, яких Путін вжив стосовно України за весь час свого перебування при владі. Він уперше дав чітко зрозуміти, що Москва надалі вважає Україну сферою своїх впливів і не дозволить їй вирватися ... Ніхто не сподівався, що Путін дозволить собі такі брутальні висловлювання. Ще до початку розмов Путін отримав від Кучми чудовий подарунок у вигляді змін до прийнятої щойно у червні оборонної доктрини України. З неї викреслено запис, що стратегічною метою Києва є повне членство в НАТО та Європейському Союзі. Замість цього вставлено таємниче формулювання про «євроатлантичну інтеграцію»...
Упродовж десяти років перебування при владі Леонід Кучма невпинно грав картою зближення то зі Сходом, то з Заходом. Завдяки цьому йому вдавалося виходити сухим з політичних криз, які роздирали його країну. Але тепер він цілковито заплутався у своїй власній грі... Чи це вже кінець ілюзіям, що Україна колись стане Європою, також і в інституціональному сенсі цього слова? Про це вирішать 31 жовтня самі українці, які все ще мають вибір між опозицією та діючим Прем'єр-міністром Віктором Януковичем. Москва вже поставила на свого коня. Захід вибрав нейтралітет. Рішення — за українцями. Ще ніколи з часу референдуму про незалежність 1991 року нашi сусіди не стояли перед таким серйозним вибором».
«Газета виборча» (Польща).