Серпень для святкування харківського ювілею обрали з цілком прагматичних міркувань: 23 числа — місцевий День перемоги і заодно День міста. А 24-го, зрозуміло, — чергова річниця незалежності України. Отож, аби життя на теренах мегаполісу не перетворилося на довге масове гуляння, пожертвувати вирішили останньою декадою літа. Словом, почнуть харків'яни двадцятого, а там уже — як Бог дасть і на скільки вистачить грошей.

Львів у мене завжди асоціювався з ароматом кави, із затишною Вірменською церквою, де свічки можна поставити просто у вогкий, ніжний пісок, і — з «дефіцитом» води. Місцевим мешканцям зайве розповідати, що значить її економити (воду у Львові подають три години зранку і стільки ж увечері). Хоча самі львів'яни жартують, що для приїжджих «акви» у них завжди вистачить. Адже навіть, коли всі тутешні крани «сухі», перед центральним вокзалом приїжджих радісно зустрічає діючий фонтан...