Попереднiй десант на Далекий Схід делегації Української всесвітньої координаційної ради у компанії з чарівними бандуристками і журналістами не лишився непоміченим. Місцеві українські громади нарешті повірили в себе, переконалися, що Батьківщина пам'ятає про них. Преса Южно-Сахалінська, Владивостока, Петропавловська-Камчатського, Спаська-Дальнього, Хабаровська видала на-гора чимало заміток iз позитивними «меседжами» про Україну та світове українство. Місцеві радіо і телебачення дали можливість висловитись голові УВКР Михайлові Гориню та іншим учасникам експедиції.
І вже по поверненню до Києва нас наздогнала звістка про те, що через якийсь час вийшли з підпілля далекосхідні... чекісти. Вони, намагаючись нейтралізувати позитивні наслідки візиту, — у традиціях 5-го управління КДБ — організували публікацію у популярній хабаровській газеті «Новости», де героїчно розкрили плани «українських буржуазних націоналістів» узурпувати споконвік російський Далекий Схід. Нічого собі! Виявляється, у 30-х роках минулого століття «нечисельна, але галаслива група українських націоналістів» намагалася «захопити Примор’я і зробити його українською автономією під назвою Зелений Клин». У чекістських архівах разом із запиленими портретами комісарів і наркомів, виявляється, ще чекають свого часу документальні докази «приготування до злочину» — книжки, карти, газети й інші «вещдоки».
З якої беріївської скрині ФСБешники дістали ці нафталінові образи «диверсанта-націоналіста» Коновальця, «аспіда» і «подвійного агента Ватикану і польської розвідки» Андрея Шептицького, одному Путіну відомо. Стаття «Зелений Клин» написана за матеріалами, наданими автору співробітниками УФСБ Приморського краю, що він сам визнає.
Чимало багна вилив журналіст Олександр Огневський і на керівника ОУНівської сітки в Зеленому Клині Юрія Роя. Звісно ж — японського шпигуна, авантюриста і просто якогось телепня. Це ж треба було написати у журналі «Далекий Схід», який видавався у китайському Харбіні, що Україна і Росія — абсолютно різні держави... За логікою ФСБ, і нашого відомого письменника з Банкової можна у маньчжурські буржуазні націоналісти записати...
Пан Огневський, ця далекосхідна «акула пера», пише, що йому, бачте, «смішно дивитися на мапу» краю, де українці писали географічні назви по-своєму — Шмаківка, Спаськ, Благовіщенськ, Евенська округа тощо. І це тодi, як навіть зараз майже половина прізвищ нібито російського краю правдиво українські. Бо саме наші селяни з Полтавщини, Чернігівщини колонізували цей багатий і надзвичайно красивий тайговий край.