Щоб вільно не тільки голити вуса

Учора в Києві презентували проект громадського інтернет–телебачення hromadske.tv. До складу громадської ради нового інтернет–мовника входить вiсiм осіб, зокрема журналісти Мустафа Найєм, Дмитро Гнап, Роман Скрипін, Сергій Андрушко, Юлія Банкова. Про задум уперше публічно заговорили ще пізнього вечора 29 квітня. Після того як удень більше 30 журналістів опозиційного кабельного ТВі оголосили про своє звільнення з каналу за власним бажанням — протестуючи таким чином проти зміни власника за рейдерською схемою. Майже відразу, за інформацією керівника бюро журналістських розслідувань «Свідомо» Єгора Соболєва, 77 людей тоді відгукнулися з готовністю давати гроші на новий проект. Щоправда, на нинішньому етапі, майже через 1,5 місяця, організатори запевняють, що до презентації ніяких фінансових стосунків ні з ким не мали. Хоча не заперечують, що є дуже багато пропозицій: і від організацій, і від фізичних осіб, зокрема і політиків.

Постійне мовлення «Громадське. ТВ» планує розпочати з вересня. За словами Мустафи Найєма, одного з авторів проекту, до цього команда буде плануватися, збирати гроші та формувати контент. Уже в середині літа, найімовірніше, користувачі інтернету зможуть побачити тестове мовлення інтернет–каналу hromadske.tv.

Поки що на сайті за вказаною адресою небагато інформації. Висить гасло: «Для нас українське громадське мовлення — це соціальна місія, громадянська позиція. Взяти участь може кожен — матеріально, технічно, організаційно, волонтерськи». Також можна переглянути сiм креативних відео по 24—25 секунд, де кістяк команди по черзі розказує про своє бачення змісту телепродукції і завдання, які ставить перед собою. Крім серйозних месиджів на зразок «Свобода — то є головне» і «Хто, якщо не ми?!», можна почути й іронічне: «Тільки тут я можу вільно голити свої вуса». Це означає, що hromadske.tv не буде нудним.

«Мустафа Найєм iз колегами хочуть зробити свій власний проект в інтернеті. Це не претензія на створення суспільного телебачення. Вони просто назвали його hromadske.tv , — вважає політолог Володимир Фесенко. — Це вже не перша спроба створити інтернет–телебачення в Україні. І реалізувати її буде непросто. Бо інтернет живе за іншими законами, ніж звичайне телебачення. Треба шукати щось інше за змістом і формою, а не просто створити новий ТВі з іншою назвою на базі інтернету. Це не спрацює. Можна пробувати створити свій канал «Дождь», як у Росії. Але він має досить вузьку аудиторію і серйозну фінансову підтримку».

До речі, зовсім недавно було презентовано ще один проект громадського інтернет–телебачення — «Спільнобачення», в команді якого немає впізнаваних широким загалом людей. Хоча промовистим є те, що презентував «Спільнобачення» Валерій Пекар, віце–президент провладно налаштованого Українського союзу промисловців і підприємців.

«За всієї поваги до ініціатив колег, словосполученням «громадське телерадіомовлення» (англійською public broadcasting, в українській законодавчій термінології — «суспільне телерадіомовлення») називають певний тип власності та устрою медіа–компанії, — каже медіа–експерт Отар Довженко.  — Не кожен ЗМІ, навіть якщо його творці не є бізнесменами і вважають себе громадою чи представниками громадськості, може називатись громадським.  Отже, «громадські» онлайн–телепроекти, які ми зараз бачимо, насправді є приватними. Сподіваюся, що задекларованій меті — служити суспільству, як це роблять громадські ЗМІ в цивілізованих країнах, ці проекти не зрадять. Проте мушу нагадати, що це означає бути рівновіддаленими від усіх політичних сил і працювати в інтересах усього суспільства, а не лише певних його частин. Звідки цей тренд? Думаю, творців онлайн–телеканалів надихнув відносний успіх ТВі як малобюджетного телеканалу, який привертав до себе увагу резонансними матеріалами та різкою критикою влади, а також повідомлення про невпинне зростання кількості користувачів інтернету. Головне питання — чи справді за невеликі гроші можна створити якісний і запитаний телепроект, який зможе заробляти на рекламі або регулярному фандрейзингу. Дозволю собі залишитися скептиком щодо перспектив цих проектів, хоча від щирого серця бажаю їм успіху».