Як начинити вареники справжнім пармезаном

Виявляється, італійське пиво буває вишуканішим за шампанське, яловичина — більш дієтичною, ніж риба, а «пармезан», виготовлений будь–де, крім кількох провінцій регіону Емілія–Романья, насправді називається «грана». І вже точно складно порівняти зі справжнім італійським пармеджано той продукт, який під назвою «пармезан» пропонує споживачам український виробник. Бо хоч би яким великим було бажання його підтримати, але бодай раз скуш­тувавши автентичний італійський сир, на «підробки» вже й дивитись не захочеш...

Тож у цьому сенсі дегустація товарів Made in Italy, яку за підтримки італійського посольства в Україні влаштувала для киян та гостей столиці Торговельно–промислова палата Італії, була дещо небезпечною.

Утім якщо про подорож до гарячого Неаполя, гордовитого Мілана, сонячної Тоскани чи будь–якого іншого регіону цієї прекрасної країни вам поки що доводиться лише мріяти, засмучуватися не варто. Якщо ви не їдете до Італії — Італія скоро приїде до вас, принаймні в гастрономічному сенсі. І хоч у це й складно повірити, ціни на справжні, якісні й найсвіжіші італійські продукти в Україні будуть не вищими, ніж у крамницях Риму чи Венеції.

Взаємини без ножиць і гостроти

Урочисте відкриття виставки італійських шедеврів в Українському домі, що дало старт «Дням Італії в Україні», почалося з курйозу. Кудись запропастилися ножиці, якими Над­звичайний і Повноважний посол Італійської Республіки в Києві Фабріціо Романо мав перерізати стрічку. Тож цей традиційний ритуал довелося замінити урочистим розв’язуванням. «Символічно: жодного загострення у двосторонніх взаєминах», — прокоментував хтось із юрби цікавих, що спостерігала за дійством.

Перед тим як «загубити» ножиці, синьйор Романо на прес–конференції запевнив: процес видачі шенгенських віз для громадян України з боку Італії стане «ще більш ефективним і плавним». Свого часу італійська амбасада викликала багато нарікань із цього приводу, проте, за словами пана посла, останнім часом кількість проб­лем зі видачею віз зменшилася, а процедура — прискорилася. Зокрема, було встановлено нове програмне забезпечення для обробки візової інформації, збільшено кількість персоналу у візовому відділі тощо. А найближчим часом, окрім уже наявних візових центрів Італії в Києві, Одесі, Львові та Донецьку, почнуть діяти відповідні установи в Харкові та Дніпропетровську. «Якщо вийде, то плануємо відкрити візовий центр і в Криму», — зазначив посол.

Але тим, кому пощастило впродовж суботи–неділі потрапити на італійське свято в Українському домі (до слова, вхід на виставку був вільним), для занурення в атмосферу Італії віза не знадобилася. Смакуючи розкішні вина П’ємонту і Тоскани, запахущі ковбаси й прошутто (італійську шинку), печиво, що аж тануло в роті, та безліч інших смаколиків, досить було на мить заплющити очі, щоб перенестися на Апенніни. Враження доповнювала мелодійна італійська мова, яку, здавалося, зрозуміти не складніше, ніж свою рідну. Недарма кажуть, що італійці з українцями схожі й за культурою, і за менталітетом.

Смак Італії — тепер і в Україні

Утім президент Торговельно–промислової палати Італії в Україні Мауріціо Карневале про наших співвітчизників навіть кращої думки, ніж про своїх власних. «Середній культурний рівень українців дуже високий — щиро кажучи, навіть вищий, ніж у середньому по Італії. Треба лише доповнити його не менш високим рівнем соціальної культури...» — зазначив синьйор Карневале.

Розмова про культурні рівні зайшла не випадково. Італійський уряд через Торговельно–промислову палату започатковує в Україні надзвичайно смачний, в усіх сенсах, проект. В усіх областях нашої держави планується відкрити оптові точки продажу італійських товарів — магазини за принципом «Метро», де українські підприємці зможуть закуповувати справжні, сертифіковані і, голов­не, вже повністю розмитнені й готові до продажу італійські товари за тією самою ціною, що й в Італії. При цьому якість продукції, представленої в цих гуртових маркетах, об’єднаних у мережу під вивіскою Food Italia, гарантує уряд Італії. Адже для того, щоб його товар потрапив у такі магазини, кожен італійський виробник проходитиме жорсткий відбір і сертифікацію. Перший такий магазин уже цієї осені відкриється у Львові.

У те, що товар, який з Італії ще треба доставити в Україну й перевезти через митницю, при цьому не подорожчає в три–чотири–десять разів, як це зазвичай відбувається з італійськими продуктами в українських супер– і не дуже супер маркетах, повірити складно. Але Мауріціо Карневале на всі скептичні зауваження журналістів відрубав: «Вас цікавить пояснення чи результат? Я обіцяю, що ми це зробимо, а як ми це зробимо — це вже наша турбота». І зі сміхом додав: «Зрештою, якщо доведеться, італійський уряд займатиметься контрабандою. Щоправда, в цьому разі вона стане легальною».

«Неможливо увійти в Європу, не ставши спершу європейцем»

Утім серйозні аргументи у голови італійського торговельного відомства в Україні також є. «Для прикладу: в Італії пляшка вина від виробника коштує 1 євро. Для збуту він повинен продати її дистриб’ютору, який, у свою чергу, має витратити багато коштів на рекламу й маркетинг, аби продукція користувалася попитом і принесла прибуток — не менше 15–20%. Тож на шляху до полиці магазину вартість цієї пляшки зростає принаймні вдвічі.

У магазині, на складах тощо працюють люди. Мінімальна зарплата в Італії становить близько однієї тисячі євро — майже в десять разів більше, ніж в Україні. Додайте витрати на пенсійне страхування, податки — це ще додатково до 125% здорожчання. Ви жалієтеся, що у вас високі податки. Але порівняно з Італією податки в Україні просто смішні! От і виходить, що вартість цієї самої пляшки вина в українському магазині буде принаймні не вищою, ніж в італійському», — підсумовує пан Мауріціо.

І наголошує: «Але вся ця схема може працювати лише за однієї умови — ми дотримуватимемося своїх зобов’язань, а українські споживачі, зі свого боку, не купуватимуть контрабандні товари. Таким чином, повертаємося до рівня соціальної культури, яка, на думку італійського синьйора, полягає в тому, що «коли вам пропонують контрабандний товар, ви кажете: зачекайте, я піду по гроші, а самі йдете і телефонуєте до міліції».

Дружний сміх, яким відреагували на останню фразу журналісти, голову українського представництва Італійської торговельно–промислової палати здивував: «Чому ви смієтеся? Адже Україна прагне до Європи! А для того, щоб увійти до Європи, спершу треба стати європейцем».

Звісно, і в Європі, тим паче в Італії — з її досі потужною мафією, знаменитими неапольськими контрабандистам тощо — не все так аж ідеально. Але, на відміну від нашої, тамтешня влада справді намагається з усіма цими негативними явищами боротися.

«Ми не є хитрішими чи розумнішими за українців. Просто всі ці помилки ми почали робити значно раніше. І тепер, знаючи, як дорого вони нам коштували, ми приїхали сюди попередити вас: не робіть наших помилок, бо через багато років за них доведеться розплачуватися наступним поколінням», — констатує синьйор Карневале.

Хотілося б вірити, що італійський уряд, якому вже майже успішно вдається боротися із досі всесильною мафією, зможе побороти й усе ще всесильну українську корупцію.