Вірусний гепатит С: знай, щоб не боятися

Який він, «лагідний убивця»?

Найголовніша проблема в тому, що люди не знають, що таке гепатит С, переконані медики. «Ми взялися за проблему в 2000 році, коли про неї ще не говорили, — розповідає Андрій Сніцарь, головний лікар обласної інфекційної лікарні імені Зіновія Красовицького. — У деяких областях, на жаль, про неї не говорять і досі. Між тим, це айсберг, який повільно тане, й ми не розуміємо, що скоро можемо опинитися перед катастрофою».

Тоді, у 2000–му, в лікарні створили центр, де фахово займаються саме гепатитами. «Недавно прийшов знайомий, поскаржився, що погано себе почуває, — ділиться завідуючий гепатоцентром Володимир Рябіченко. — Перевірили на гепатит — є. Обстежили — вже цироз печінки. Йому ж лише сорок років...»

Вірусний гепатит С (ВГС) тому й називають лагідним убивцею, що в людини нічого не болить упродовж багатьох років. Жовтяниця трапляється лише у восьмої частини хворих. «Хвороба може ніяк не сигналізувати про себе або ж проявлятися як грипозний стан чи ломота в суглобах, — говорить головний позаштатний інфекціоніст управління охорони здоров’я Сумської облдержадміністрації Ірина Троцька. — Турбувати може не печінка, а зовсім інші органи. Дають про себе знати, скажімо, щитоподібна залоза, хвороби очей, цукровий діабет, анемія, алергія... Лише обстеження може з’ясувати, що причина цих станів — у гепатиті. Але часто хвороба вже на незворотній стадії, коли почався цироз. І людина приходить до лікарів iз величезним животом чи кровотечею. А що б, здавалося: візьми та й обстежся!»

Тож гепатит потрібно лікувати якомога раніше. Хвороба не терпить жодних зволікань. Вчасно пролікувавшись, людина буде нормально жити ще десятки років.

«Нічого» — за рахунок держави

Гепатит — невизнана епідемія, про яку, на жаль, в Україні говорять небагато. Тому й трапляються трагедії на зразок тiєї, що сталася в Липоводолинському районі. Там, дізнавшись, що жінка хворіє на гепатит С, «добра віруюча паства» вигнала її з церковного хору. Де, здавалося б, ще шукати милосердя, як не в церкві? Та от...

Ми боїмося того, чого не знаємо, проте знати — не хочемо. Якби ж поцікавилися, то зрозуміли, що хвороба — не ознака неправедного способу життя чи належності до груп ризику. Про вірус людство знає зов­сім недавно. Якщо врахувати, що «лагідний убивця» може жити у вашому організмі років двадцять і більше, нічим себе не проявляючи, то пригадайте, що у вас було за ці роки. Вам робили операцію, переливали кров, давали уколи, ви лікувалися в стоматолога, робили манікюр чи педикюр, татуювання, пірсинг, врешті, ви мали випадкові статеві зв’язки?.. Було? Та звісно, що було. Підраховано: елементарні дрібні контакти, які травмують, за тиждень мають 40 відсотків жінок! Отже, у вас є шанс виявити вірус у себе.

Андрій розповідає: він отримав ВГС у процесі лікування онкозахворювання. Відтак потребує іншого лікування. Курс такої терапії триває півроку або ж рік. На місяць — лише на медпрепарати — одній людині потрібно майже 10 тисяч гривень. Скільки на рік — порахували? Ви маєте такі кошти? Між тим, у державному бюджеті на 2013–й жодної копійки на діагностику та лікування ВГС не закладено. Тобто нічого — за рахунок держави. Людина зі своєї хворобою залишена наодинці.

Чи добре бути першими?

Минулого року Сумщина посіла друге місце за кількістю зареєстрованих хворих на ВГС. Останнім часом у цій першості постійно Миколаїв, Запоріжжя та Суми. Втім, не треба жахатися, що у цих областях епідемія: ситуація приблизно рівна в усій Україні. Просто в названих регіонах займатися виявленням хвороби та напрацьовувати досвід лікування почали раніше. Сумщина — одна з перших. Тут ще 2007 року, завдяки місцевим медикам, ухвалили обласну програму «Антигепатит». Але якщо в перші роки ініціатива фінансувалася справді добре, то минулого року замість передбачених двох з половиною мільйонів гривень на «Антигепатит» виділили лише 150 тисяч — суму, власне, достатню на повноцінне лікування аж... одного пацієнта.

Торік уже не фінансувалася закупівля витратних матеріалів для штучної печінки. «Такі апарати є в Києві, Запоріжжі, Миколаєві та в нас, — каже Андрій Сніцарь. — Досі ми пролікували 18 осіб і 16 із них врятували. Але собівартість витратних матеріалів на одного пацієнта — сорок тисяч гривень. Далеко не кожен їх має. У обласній програмі на нинішній рік кошти на це передбачені, але чи будуть вони виділені?»

2 травня Кабінет Міністрів України під тиском громадськості нарешті затвердив довгоочікувану Державну цільову соціальну програму профілактики, діагностики та лікування вірусних гепатитів на період до 2016 року. Можливо, тепер фінансування обласних програм полегшиться?

Між тим, недавно в трьох регіонів — Києва, Полтави та Сум — з’явився шанс узяти участь у пілотних проектах й отримати гроші на лікування ВГС від Міжнародного Альянсу з ВІЛ/СНІД в Україні. Але — на засадах співфінансування з владою. Чи виділить влада ці кошти? Спонукати до цього мало, зокрема, й тестування, про яке ми розповіли на самому початку.

Допоможи собі сам

Свою акцію активісти «Шансу» назвали «Тест на небайдужість». «Ті дві–три хвилини, коли людина очікує результату, змушують її відчути ту небезпеку, що може загрожувати їй чи її близьким, — говорить голова Клубу «Шанс» Олексій Загребельний. — Ми запропонували посадовцям пройти таке обстеження з двох причин. Перша: тестуватися на цю хворобу слід усім — аби уникнути важких наслідків у майбутньо­му. А ще, сподіваємося, цей тест стане щепленням небайдужості для тих, хто взяв на себе відповідальність за долю людей».

Минулого року «Шанс» спільно з медиками провів подібне тестування просто на вулиці для усіх бажаючих: зі 100 осіб у 17 тест дав позитивний результат. Звісно, це не вирок, це — сигнал про негайну потребу глибокого дослідження. А крім того, привід, аби про проблему говорити серйозно й голосно.

«Шанс» відкрив для хворих на ВГС «Школу пацієнта», де людей навчають, як жити з хворобою, та здійснює проект «Долаємо перешкоди разом: забезпечення діагностики та лікування вірусних гепатитів». У його рамках — навчання журналістів та медпрацівників, інформаційні акції, а також — захист інтересів хворих на ВГС. Яким може виявитися кожен із нас.