«Легендарний Борис Патон, президент Національної академії наук України, прилюдно заявив, що Янукович завжди знає, що робить, знає як і знає для кого робить — для людей. У нього відмінна, злагоджена команда. Він мислить перспективно, прораховує дії на багато ходів наперед, як гросмейстер шахову партію». (Віра Ніколаєва, «Доторкнись до долі», 2004 р., «Новий мир», Донецьк).
Я не вірив у те, що сказав Борис Патон про Януковича, а сьогодні вірю (доповнив би одне слово — «для СВОЇХ людей»)... Та невже цього не розуміють політики і політологи, які тільки й пишуть про недолугість влади? Наведу типовий вислів типового політолога Володимира Фесенка («УМ». 28–29.09.2012) про дії влади при ухваленні закону: «Українська влада давно діє так, ніби давно хворіє на розлад, якийсь параліч, коли ліва рука функціонує у повній невідповідності з правою рукою, а ліва нога ходить не туди, куди права»... Я проаналізував усі закони, прийняті «більшістю» за останні три роки, що спрямовані на посилення влади ПР і КПУ, і зрозумів, що влада на розлад не хворіє, а права і ліва руки дiють синхронно.
Керівна партійна мафія — це колишнi номенклатурні чиновники, червоні директори, комсомольські функціонери, співробітники КДБ... Вони у своїй тактичній діяльності скористалися всім радянським досвідом для досягнення стратегічної мети — необмеженої влади. Необмежена влада — це ще корупція і гроші, а гроші — це «тушки» і провокатори в усіх структурах суспільства, особливо в політиці, судах, правоохоронних органах та ЗМІ. Вони, як і троцькісти–ленінці, грабують награбоване (державне), як сталінці — підступні й спираються на сексотів і провокаторів, як брежнєвці — лукаво обіцяють покращення вже сьогодні, як горбачовці — амбітні, демагогічні, нехтуючи людською мораллю, спритно збагачуються за рахунок зубожіння громадян.
Не розуміють цього і «опозиціонери», яких влада постійно «кидає» і використовує у своїх стратегічних цілях. Прикладів за 20 років стільки, що й не перерахувати. Найвдаліший — розкол Майдану діями самих майданників. Найхарактерніші останні «кидалові» закони — про узаконення «тушок» (2010), про парламентські вибори (2011), про мови і референдум (2012).
Сьогодні деякі політичні діячі звільнення Луценка трактують як перемогу «опозиції» і демократії, не розуміючи, що основна мета помилування Луценка — запобігання стрімко зростаючого рейтингу Віталія Кличка, який зможе перемогти Януковича ще в першому турі. З цією метою влада в наступному році може звільнити й Тимошенко. Переконаний — у цьому й криється основний розрахунок влади на чергову поразку народу на виборах–2015. Розрахунок, що «опозиція» «не розгадає» підступні плани мафії й не висуне Віталія Кличка єдиним кандидатом у президенти.
Та є політологи, які не полемізуватимуть iз Борисом Патоном. Слово Вадиму Карасьову (про Януковича): «Може бути не тільки послідовним, а й змінюватися. Жадоба до володарювання підштовхуватиме його до ще більшої гнучкості. Недооцінювати якості цього політичного хижака не варто. Тимошенко недооцінила, тому він працює, а вона — сидить».
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
