Поліграф: що нам іще бреше ШІ?
Якщо почитати новітню «Історію української літератури» (присвячений сучасному письменству том вийшов торік), то такого автора, як Владислав Івченко, ніби й не існує. >>
Досягнення у музейній справі відтепер носитимуть ім’я найвідомішого музейника України, директора Львівської академії мистецтв, академіка, героя України та рятівника Пінзелевих скульптур Бориса Григоровича Возницького. З такою ініціативою виступив музейно–мистецький комплекс «Мистецький арсенал», Львівська Національна галерея мистецтв та Благодійний фонд «Мистецький арсенал». 18 квітня було дано офіційний старт премії «за вагомий особистий внесок у розвиток музейної справи» та оголошено склад експертної ради. Першу премію вручать уже за три місяці — 30 липня. Переможець отримає 20 тис. гривень. Надалі досягнення у музейній справі нагородою Возницького відзначатимуть щодва роки.
Дата оголошення премії відбулася майже у день народження «винуватця»: 16 квітня Борису Григоровичу виповнилося б 87 років. А нещодавно за підтримки Мінкультури Львівській національній галереї мистецтв було присвоєно ім’я Бориса Возницького. «Днями я отримав листа від Президента, в якому йшлося про заснування державної премії імені Бориса Возницького. А оскільки потрібно пройти певну процедуру і погодження з урядовими структурами, то якщо буде воля громадських організацій, об’єднаємо ці дві премії в одну», — припустив міністр культури Леонід Новохатько. Про загальноукраїнське значення нагороди наголосила і дочка мистецтвознавця Лариса Возницька: «Неординарність і далекоглядність у підході до музейної справи знайшли своє втілення у цілій низці його проектів. Борис Григорович над усе любив рух, як фізичний так і рух подолання антикультурної інерції, з якою він боровся, залучаючи багатьох людей до цього руху. Його справа мусить жити далі».
До речі, до «Мистецького арсеналу» Борис Григорович має неабияке вiдношення, адже ще у 2006 році при розробці комплексу, що на той час був покинутим приміщенням, Возницький доклав немало зусиль — був головою музейної ради при національному культурно–мистецькому комплексі та одним із засновників благодійного фонду «Мистецький арсенал». У інтерв’ю для «Української правди» в ті роки Возницький зізнався, що мріє відкрити експозицію української культури за дві тисячі років: «Ми хотіли показати трипільські будинки, скіфські кургани, українське народне мистецтво і приватні колекції. Для світу не зрозуміло, що це за земля — Україна. Але таких відкриттів, як в Україні, світ навіть не може собі уявити». Сім років потому мрію «вчителя» працівники «Мистецького арсеналу» спробують втілити у проекті «Велике і Величне», що обіцяє стати масштабною презентацією історії українського мистецтва від найдавніших часів і донині. Експозиція складатиметься з шедеврів 60 українських музеїв та стане ключовою подією офіційної програми відзначення 1025–ліття Хрещення Київської Русі. У рамках Всеукраїнського міжмузейного проекту «Велике і Величне», що стартує 25 липня, і буде оголошено ім’я першого лауреата премії імені Бориса Возницького. n
Якщо почитати новітню «Історію української літератури» (присвячений сучасному письменству том вийшов торік), то такого автора, як Владислав Івченко, ніби й не існує. >>
У той час, коли мільйони українців розкидані по різних континентах, особливе значення займає українська пісня — як символ пам’яті, єдності та любові до Батьківщини. >>
«Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!» — мистецький проєкт з такою назвою відбудеться цього тижня у Софії Київській у межах чотириденного уже дев’ятого міжнародного фестивалю високого мистецтва Bouquet Kyiv Stage. >>
Сьогоднішня розмова – не про якийсь бестселер чи наближення до нього. >>
Сучасною історією про повернення України на карту європейської оперної традиції у ретроспективі кількох століть стає опера «Креонт» уродженця Глухова, сина козацького сотника — Дмитра Бортнянського. >>
Український інститут книги звернувся до міжнародної видавничої спільноти із закликом припинити співпрацю з російськими видавництвами та літературними агенціями >>